ВІДЕОГРА «STRAY GODS: THE ROLEPLAYING MUSICAL»: ВТІЛЕННЯ ЖАНРУ МЮЗИКЛ У НОВІЙ ЦИФРОВІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ФОРМІ
| Заявник | Хайло Альона Сергіївна (Україна) |
|---|---|
| Конференція | Міжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інновації та розвиток на шляху до майбутнього» (2026) |
| Захід | 9 Секція. Дослідження музичної культури в умовах сьогодення |
| Назва доповіді | ВІДЕОГРА «STRAY GODS: THE ROLEPLAYING MUSICAL»: ВТІЛЕННЯ ЖАНРУ МЮЗИКЛ У НОВІЙ ЦИФРОВІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ФОРМІ |
| Інформація про співдоповідачів | |
| Презентація | не завантажено |
| Текст доповіді | Завантажити статтю |
Тези доповіді
Хайло Альона Сергіївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1216-7399,
докторка філософіїстарша наукова співробітниця,
відділ ретроспективної бібліографії,
Книжкова палата України імені Івана Федорова,
Київ, Україна
e-mail: iwerwolfai@gmail.com
Відеогра «Stray Gods: The Roleplaying Musical»:
втілення жанру мюзиклу в новій цифровій мистецькій формі
Розглянуто трансформацію жанру мюзиклу у відеоігровому середовищі на при-кладі «Stray Gods: The Roleplaying Musical». Проаналізовано особливості інтег-рації музичних номерів у сюжет гри, механіки вибору, варіативність пісень за-лежно від рішень гравця та взаємодію сценарної й композиторської складових.
Ключові слова: відеогра, мюзикл, саундтрек, музичний супровід, рольова гра.
Назва «мюзикл» походить від англійського слова «музичний», і є скоро-ченням від словосполучень musical play (музична вистава) або musical comedy (музична комедія), адже утворився жанр на театральній сцені у 1920–1930-х ро-ках у США (хоча сам термін вперше з’явився дещо пізніше, в 1943 р. – ним поз-начили бродвейську постановку «Оклахома!» Р. Роджерса.
Головними першопричинами виникнення жанру зазвичай називають від-родження традицій народного театру, для якого характерними були свобода ін-терпретації сюжету, багатошаровість розвитку фабули, регулярне чергування сценічної дії з лірико-філософськими вставками та активне використання алего-рій, а також поєднання театру з досвідом тогочасної музичної естради і мюзик-холу, художня практика яких значною мірою визначила видовищну та музично-сценічну природу мюзиклу. Важливими чинниками для розвитку жанру стали також демократизм вуличної пісні, популярність сценічної пародії та ексцент-рики, широке застосування на сцені декоративних і світлових ефектів, а також використання масової хореографії. Крім того, жанр мюзиклу спирався також на музично-сценічні форми XIX ст., такі як мюзик-хол, комічну оперу, бурлеск, водевіль, вар'єте, пантоміму та театру менестрелів (minstrel-show), які, своєю чергою, поєднували традиції французького балету, акробатики та драматичних інтерлюдій. Мюзикли запозичували та трансформували традиції перелічених театральних форм, проте головною ідеєю нового жанру стало «прагнення до цілісного музичного рішення, подолання номерного характеру і концертності».
Отже, мюзикл – це сценічний театрально-видовищний жанр, характерною властивістю якого є синкретизм різних мистецьких компонентів, таких як ак-торське мистецтво, сценічне мовлення, музика, спів, хореографія, сценографія, часто в мюзиклах можна побачити також циркові елементи – акробатичні трю-ки, пантоміму, жонглювання тощо (таке визначення подає К. І. Станіславська у «Великій українській енциклопедії»). Характерним для жанру є те, що всі пере-лічені елементи органічно взаємодіють між собою та переходять один в одне плавно та невимушено (діалог переходить в пісню, пісня – в хореографічний номер тощо) за повної відсутності інтермедійних вставок між ними, адже кожен мистецький елемент за своїм змістом продовжує розвиток сюжету й драматур-гії. Сутнісними, визначальними ознаками жанру мюзиклу називають сценіч-ність (як зовнішня ознака втілення твору), театральність (як особлива естетична природа), синкретичність (як внутрішня мистецька організація) та видовищність (як важлива комунікаційна властивість жанру).
З розвитком технологій та появою кінематографу і телебачення жанр мю-зиклу з театральної сцени перейшов й на екрани: у вигляді прямої трансляції театральних постановок, адаптації (запису театральної постановки з викорис-танням художнього монтажу), екранізації (створенням кінофільму на основі пе-вного театрального мюзиклу), екраноген (кінофільм, створений з усіма характе-рними для мюзиклу елементами, але який не має сценічного театрального ана-логу, тобто оригінальний твір для кіноекрану). Проте сьогодні, з розвитком ві-деоігрової індустрії, можна знайти також втілення жанру мюзиклу в новому цифровому медіа, відмінному від кінематографу.
«Stray Gods: The Roleplaying Musical» – рольова пригодницька гра, яка та-кож є мюзиклом (самі розробники зазначають жанр як «рольовий мюзикл»), розроблена австралійською студією Summerfall Studios і видана Humble Games. Гра вийшла 10 серпня 2023 р. на Microsoft Windows, Nintendo Switch, PlayStation 4, PlayStation 5, Xbox One і Xbox Series X/S. 27 червня 2024 студія також випустила сюжетне ігрове доповнення з окремою історією «Stray Gods: Orpheus». В Steam гравці також маркують гру жанром інтерактивної прози, хо-ча, на нашу думку, доцільніше було б віднести гру до жанру візуальної новели, адже стиль гри натхненний художнім стилем коміксів, персонажі відмальовані спрайтами (2D-зображення, а не 3D-графіка), відмальовані різноманітні статичні фони (в той час як інтерактивна проза в своєму геймплеї сильно покладається в першу чергу на текст та фантазію гравців, а не на візуал).
Персонажами гри є давньогрецькі боги – зокрема Афіна, Аполлон, Пер-сефона, Афродіта, Геката, Гермес, – які вижили до наших днів та продовжують існувати в сучасному світі, приховуючи власну справжню природу. В основній грі гравці беруть на себе роль Грейс, дівчини, яку звинувачують у вбивстві останньої музи, Каліопи. Упродовж семи днів Грейс повинна довести власну невинність перед пантеоном грецьких богів на чолі з Афіною, інакше вона буде засуджена та отримає покарання за вбивство. Для досягнення поставленої мети гравець має активно взаємодіяти та спілкуватися з усіма переліченими богами, а також із деякими іншими персонажами давньогрецької міфології – Паном, Ме-дузою, Мінотавром та іншими. Завдання гравця спілкуватися з цими персона-жами, дізнаватися їхню історію, шукати інформацію, допомагати їм у розв’язанні їхніх власних конфліктів, а також спільно проводити розслідування обставин убивства. У доповненні ж до гри головним героєм постає Орфей, яко-го Гермес виводить зі світу мертвих та який вчиться жити в сучасному світі як музичний виконавець.
Те, що робить гру оригінальною та виділяє її серед інших рольових ігор або візуальних новел, – діалоги персонажів, переважно реалізовані у формі пі-сень та музичних номерів, а не звичайних розмовних, прозових реплік. Кожна репліка, яку може обрати гравець, не лише скеровує історію в певному напрям-ку, а буквально впливає на розвиток музичної композиції (музичний стиль, во-кальне виконання, сам музичний номер тощо). На вибір гравцю зазвичай даєть-ся три репліки, кожна з яких також маркована певним кольором для позначення «характеру», який вибудовуватиметься в героїні при їхньому виборі – зелений (чарівлива), синій (кмітлива), червоний (шибайголова).
До подібного експерименту жодна відеогра не інтегрувала музику в стру-ктуру оповіді подібним чином. Безумовно, існує значна кількість ігор, у яких персонажі в певні моменти розвитку сюжету виконують окремі пісні, а музич-ний супровід загалом є звичним компонентом відеоігор (подібно до його функ-ціонування в кінематографі). Проте в таких випадках музика переважно виконує супровідну, атмосферотворчу функцію, а не є основним засобом розкриття сю-жету. Пісня та танцювальні номери тут є безпосередньою основою сторителлін-гу та інструментом розвитку сюжетної дії, як це традиційно відбувається і в мю-зиклах. Тому запропоновані гравцеві варіанти вибору реплік буквально пред-ставлені як різні пісенні рядки або як опис характеру вокального виконання на-ступного фрагмента пісні. Залежно від того, який саме варіант обирає гравець, подальший розвиток усієї пісні може набувати іншого напряму, змінювати тон і стиль виконання, а також безпосередньо впливати на подальший розвиток істо-рії та структуру самого музичного номера.
Музичні номери гри були створені номінованим на Греммі композитором Остіном Вінторі, австралійським гуртом Tripod (музиканти Скотт Едгар, Стівен Гейтс і Саймон Холл) і колишнім австралійським учасником Євробачення Montaigne. Сценарій, сюжет, наративну частину гри писав Девід Ґейдер (дирек-тор Summerfall Studios та ветеран відеоігрової індустрії, особливо відомий ро-ботою над рольовими іграми). О. Вінторі заначив в інтерв’ю, що був залучений до розробки гри значно раніше й на більш глибокому рівні, ніж зазвичай діють композитори, адже сюжет і сценарій гри мали напряму вплинути і на музику (те ж стосується і авторів пісенних текстів). Крім того, під час роботи над музич-ною складовою гри необхідно було знайти композиційне рішення, яке дало б змогу уникнути надмірно тривалих пауз між окремими рядками пісні та органі-чно заповнити проміжок часу, необхідний гравцеві для здійснення вибору. Цю проблему розробники вирішили шляхом додавання до інтерфейсу спеціального таймера, у межах якого гравець повинен прийняти рішення, яку репліку обрати. Музика при цьому прописана таким чином, щоб інструментальний програш, який звучить упродовж цього часу, органічно інтегрувався в загальну структуру пісні, не порушував її композиційної цілісності та не створював враження шту-чної паузи між вокальними фрагментами. Інша важлива задача, яку необхідно було вирішити музикантам – гармонійно поєднати різні музичні стилі та вокал, які можуть змінюватися залежно від вибору гравця, та водночас забезпечити цілісність кожного можливого варіанта розвитку музичного номера. Окремої складності набув і процес безпосереднього запису пісень, оскільки розгалужена структура музичних сцен вимагала створення великої кількості вокальних варі-антів для різних сюжетних і виконавських рішень. Так, для того, щоб записати вокальну частину гри за участю акторів, було проведено більш ніж 90 сесій зву-козапису.
Загалом О. Вінторі написав для гри понад шість годин матеріалу, й розро-бники прийшли до середнього його співвідношення в певній пісні за одне про-ходження гри («приблизно чотири-п’ять до одного»), – іншими словами, за одне проходження гри гравець почує щонайбільше двадцять відсотків матеріалу (мо-ва не лише про те, що за одне проходження можна почути лише один варіант обраного фрагменту пісні, але й про те, що частина пісень взагалі може не з’явитися в проходженні через вибори гравця, тобто те, який поворот сюжету буде обрано гравцем).
Після релізу гри розробники випустили чотири музичні альбоми офіцій-ного саундтреку гри: «Stray Gods – Pantheon Edition», «Stray Gods – Green Edition» (Original Game Soundtrack), «Stray Gods – Blue Edition», «Stray Gods – Red Edition». «Кольорові» альбоми мають по 15 пісень кожен, де кожна компо-зиція складається лише з «варіантів вибору» певного кольору (характеру) герої-ні. «Pantheon Edition» же включає в себе як основні пісні (в кожній представле-но по «вибору» різних кольорів), так і різні музичні програші та фонову музику, й складається з 44 музичних записів. Після виходу доповнення вийшов також альбом «Stray Gods: Orpheus», в який включені всі варіанти пісень (також «по кольору») та який містить 21 композицію.
Отже, «Stray Gods: The Roleplaying Musical» це новий спосіб адаптації мюзиклу до інтерактивного цифрового середовища, яким є відеогра. Музика стає тут не лише фоновим супроводом, а й безпосереднім інструментом розвит-ку сюжету. Варіативність пісень, залежність музичних номерів від вибору грав-ця та тісне поєднання письменницької (сценариста) і композиторської роботи дають змогу розглядати гру як своєрідну трансформацію традиційного жанру мюзиклу в віртуальному просторі відеоігри.
Alona Khailo,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1216-7399,
PhD, Senior Research Officer,
Retrospective bibliography department,
The Book Chamber of Ukraine named after Ivan Fedoriv,
Kyiv, Ukraine
e-mail: iwerwolfai@gmail.com
Video game «Stray Gods: The Roleplaying Musical»:
embodiment» of the musical genre in a new digital art form
The author reviews a transformation of the musical genre in the video game environment using the example of “Stray Gods: The Roleplaying Musical”. The author analyzes features of the integration of musical numbers into the game plot, the mechanics of choice, the variability of the song depending on the player’s decisions, and the interaction of the script and compositional components.
Keywords: video game, musical, soundtrack, musical accompaniment, role-playing game.