Термінологія і практика відкритої науки у цифрову епоху

Тези доповіді

Закіров Марат Борисович,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4897-4325,
доктор політичних наук, доцент,
завідувач відділу політологічного аналізу,
Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: marat65@ukr.net

Термінологія і практика відкритої науки у цифрову епоху

Концепція відкритої науки сформувалася у результаті пошуку ефективної моделі використання технологічних трансформацій цифрової епохи. Інструменти і практики відкритої науки є пріоритетним напрямком роботи видавництв, академічних установ і окремих дослідників.
Ключові слова: відкрита наука, рецензування, цифрова епоха, авторське право.

Цифровізація комунікаційної сфери має безпосередній вплив на економічний прогрес і стає вагомим чинником як технологічного успіху, так і розвитку науки. Активне використання сучасних інформаційних засобів відкриває широкі можливості для ефективного вирішення питань дотримання академічної доброчесності, підвищення якості рецензування наукових праць, спрощення поширення результатів наукових досліджень, більш швидкого просування молодих вчених. Масштабна трансформація комунікаційної сфери зумовили впровадження у науковий дискурс терміну «цифрова епоха», яка поряд з іншим характеризується і виникненням концепції відкритої науки.
Глобалізація інформаційної сфери сприяла створенню необхідного технологічного підґрунтя для формування середовища, в якому відбувається вільний рух знань, верифікація інформації, обговорення гіпотез і результатів досліджень тощо. Першими завдання гармонізації нових технологічних можливостей і наукових традицій розпочали вирішувати країни ЄС і США. Термін «відкрита наука» з’являється в офіційних документах Європейської комісії у 2014 році. З огляду на комплексний характер явища термін «відкрита наука» охоплює широкий спектр теорії і практики наукових досліджень. Ключовим завданням відкритої науки є досягнення максимально можливих параметрів доступності, прозорості та надійності наукової інформації. На думку фахівців, впровадження практики відкритої науки має задовольнити загальне бажання багатьох дослідників зменшити занадто високий рівень конкурентості і прискорити науковий пошук у перспективних напрямках глобального значення.
Цифровізація інформаційного простору спонукала до внесення змін в організацію і методи наукових досліджень. В першу чергу зміни торкнулися питань спрощення доступу до наукових публікацій завдяки поширенню електронних версій традиційних наукових видань, а згодом і створення суто електронних журналів. Слід зауважити, що у найбільш зарегульованих сферах, таких як вимоги до публікацій, що зараховуються при захисті дисертаційних робіт, шлях до визнання електронних публікацій в Україні зайняв майже півтора десятка років і навіть дотепер до них зберігається дещо упереджене ставлення.
У процесі реалізації концепції відкритої науки залишаються невирішеними питання захисту інтересів видавництв або замовників досліджень, збереження авторських прав тощо. Зокрема, є різні підходи до баланса прав авторів і інституційних прав роботодавців, визначення періоду ембарго на відкритий доступ до публікацій чи практики збереження авторських прав. Голова Ради директорів ORCID і член Керівної ради IFLA Ліза Хінчліфф у статті «Пояснення стратегії збереження прав» зауважує, що багато академічних установ, незважаючи на свої інституційні права власності як роботодавця, схильні визнавати за співробітниками авторські права на створені ними твори.
Разом з тим, значна частина провідних наукових журналів стягують плату з бібліотек за доступ до видань і з авторів за публікації у відкритому доступі, що вступає у протиріччя з концепцією відкритої науки. Для вирішення цієї проблеми впроваджуються різні моделі відкритого доступу. Наприклад, автори можуть розміщувати рукописи на серверах препринтів – «зелений доступ», або розміщувати свої статті у безкоштовних журналах – «діамантовий доступ». Проте, з огляду на наявну специфіку оцінки результатів наукової діяльності переважає «золотий доступ», де за публікацію сплачує автор, а плата у провідних наукових виданнях може становити до десяти і більше тисяч доларів. Отже, висока плата за публікацію має дискримінаційний характер відносно гуманітарних наук і країн з низьким рівнем доходів, поглиблює гендерну нерівність у науці, а також звужує права авторів на відкриту науку.
Також слід зауважити на термінологічних особливостях проблеми «авторського права», яка на практиці має дві складові: «захист авторських прав» і «збереження авторських прав». Щодо останнього навіть серед фахівців іноді виникає непорозуміння. В одній із наших попередніх праць ми уже зазначали: «збереження прав – це процес і механізм правової реалізації основної мети твору – донесення інформації до користувача з отриманням автором або іншим правовласником відповідної винагороди, якщо така передбачена. Крім того, збереження прав передбачає можливі обмеження прав автора відповідно до політики окремих видавництв або установ, з якими автор вступає у відносини. У свою чергу «захист авторських прав» стосується питань запобігання можливим порушенням правил і норм збереження авторських прав або відновлення у адміністративному чи кримінальному процесі уже порушених прав». Отже, концепція відкритої науки потребує подальших теоретичних досліджень і деталізації змін у традиційних видах наукової роботи.
Зокрема, одним із найбільш проблемних і дискусійних моментів є проблема рецензування наукових праць як важливого елемента контролю якості наукових досліджень, дотримання стандартів фахових видань та інструменту забезпечення професійного зростання наукових кадрів. Відповідно до найбільш поширеної практики розрізняють три види рецензування: одностороннє сліпе рецензування: коли рецензент знає автора; двостороннє сліпе: коли рецензент і автор не знають один одного; відкрите рецензування: коли і автор, і рецензент знають імена один одного. За традицією у більшості випадків рецензування наукових статей у фахових виданнях застосовується двостороннє сліпе рецензування, яке має гарантувати неупереджене ставлення до роботи. Анонімність автора є запорукою запобігання можливим впливам на рецензента особистих відносин, кар’єрних, гендерних або національних упереджень тощо. Доведено, що у випадках рецензування із розкриттям автора, наприклад, всесвітньо відомого науковця, оцінки роботи суттєво покращувалися відносно до анонімного рецензування тієї самої роботи. Проте, у науковому середовищі протягом багатьох десятиліть лунає критика і точиться дискусія щодо низької ефективності загальноприйнятої практики. Проведені дослідження і експерименти з повторним поданням уже опублікованих статей підтвердили численні випадки помилок, зловживань або запозичення результатів чужих досліджень і затримки праць конкурентів.
Запровадження концепції відкритої науки було використано критиками традиційних підходів до рецензування як аргумент на користь більш широкого впровадження методів відкритого рецензування. На теперішній час відомі, і у різній ступені використовуються три різновиди відкритого рецензування. Перший різновид передбачає відкриття імен автора і рецензента один одному, що на думку ініціаторів має підвищити якість рецензій. Другий варіант, що отримав назву «прозоре рецензування», передбачає публікацію рецензії разом зі статтею, але рецензент залишається анонімним. Наявна можливість розкриття рецензента за його згодою у такій формі рецензування, на думку науковців, потенційно здатна підвищувати його пізнаваність, авторитет і стимулювати подальшу роботу. І нарешті третій варіант передбачає вільне залучення до рецензій широкого кола фахівців за умов підтвердження ними відповідної кваліфікації.
На теперішній час спостерігається тенденція поступового зростання частки відкритого рецензування, особливо серед провідних міжнародних видань природничого і медичного спрямування. Прихильники відкритого рецензування наголошують на користі відкритих наукових дискусій, більшої відповідальності авторів і рецензентів, підвищення якості рецензій та звуження можливостей для зловживань. Водночас захисники традиційних методів подвійного сліпого рецензування підкреслюють зростання впливу на результати роботи суб’єктивних факторів, пов’язаних із особистісними відносинами, науковим авторитетом, зростанням емоційного тиску і оприлюдненням проміжних недоліків у роботі конкретного вченого, які матимуть накопичувальний ефект і у підсумку можуть негативно вплинути на загальну оцінку його роботи. Існуюча сьогодні практика свідчить, що різні підходи до рецензування мають як свої позитивні, так і негативні сторони, що значною мірою залежать від фахового рівня і добросовісного ставлення до своєї роботи, а подальший розвиток відкритого доступу дозволить підвищити якість і запобігти дублюванню чи помилкам.
Отже, відкрита наука, що виникла як природний запит суспільства і науковців на впровадження цифрових технологій у практику наукових досліджень, на теперішній час є пріоритетним напрямком роботи видавництв, академічних установ і окремих дослідників. Подальша реалізація концепції відкритої науки потребує конкретних теоретичних і практичних кроків, зокрема, уточнення термінології, створення необхідної ресурсної бази, вирішення питань інтелектуальної власності та організації науково-дослідної роботи, що враховуватиме як традиційні підходи, так і нові тенденції цифрової епохи.

Мarat Zakirov,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4897-4325,
Doctor of Political Sciences, Associate Professor,
Head of Department,
Service of Information and Analytical Support,
V. I. Vernadsky National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: zakirovmarat65@gmail.com

Terminology and practice of open science in the digital age

The concept of open science was formed as a result of the search for an effective model for using the technological transformations of the digital age. Open science tools and practices are a priority area of work for publishers, academic institutions, and individual researchers.
Keywords: open science, peer review, digital age, copyright.