Книгозбірні в таборах інтернованих вояків УГА в ЧСР, 1919-1924 рр.

Тези доповіді

Срібняк Ігор Володимирович,
ORCID http://orcid.org/ 0000-0001-9750-4958,
доктор історичних наук, професор,
завідувач кафедри всесвітньої історії,
Факультет суспільно-гуманітарних наук,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
Київ, Україна
e-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua

Книгозбірні в таборах інтернованих вояків УГА в ЧСР, 1919-1924 рр.

У тексті висвітлено діяльність бібліотек і читалень у таборах інтернованих вояків УГА в ЧСР у 1919–1922 рр. Розглянуто процес поповнення їх книжкових фондів, організацію мандрівних бібліотек і спеціалізованих книгозбірень. Показано роль бібліотек для організації самоосвіти таборян, культурному житті, збереженні національної ідентичності та адаптації інтернованих до цивільного життя.
Ключові слова: бібліотека, книжкові зібрання, інтерновані вояки-українці, Чехословаччина.

Постановка проблеми. Перебування вояків УГА в доволі складних умовах інтернування у таборах на теренах ЧСР нагально вимагало зберегти внутрішню організованість вояків, підтримати належний рівень дисципліни, а в перспективі й підготувати їх до майбутнього цивільного життя. Важливим засобом реалізації цих завдань стало проведення системної культурно-просвітньої роботи. Поряд із курсами, театрами, хорами й оркестрами в таборах розпочали діяли й бібліотеки та читальні. Завдяки ним інтерновані отримували доступ до навчальної, наукової, художньої літератури й періодичних видань, що давало змогу позбутися інформаційної ізоляції та сприяло їх інтелектуальному розвитку.
У таборі Німецьке Яблонне організація бібліотеки розпочалася невдовзі після створення «Просвітнього Кружка» (керівного органу всією культурно-освітньої роботи) в червні 1919 р. Перші надходження були невеликими і складалися переважно з російськомовних книжок, що залишилися після полонених російських вояків часів Першої світової війни. На цьому етапі нестача українських видань була однією з головних проблем, оскільки придбати їх у ЧСР було практично неможливо, доводилося їздити за ними до Відня. У серпні 1919 р. звідти вдалося привезти абетки, навчальні книжки та співаники. Подальше комплектування відбувалося через поштові надсилання, придбання книжок і пожертви українських громад Відня та Берліна.
Особливо важливим стало перевезення до Німецького Яблонного в лютому 1920 р. бібліотеки з табору українських виселенців у Сватоборжицях. Вона містила 415 книжок, серед яких були комплекти «Літературно-Наукового Вісника», серія «Руська писемність» і твори нової української літератури. Завдяки систематичному поповненню фонд основної таборової бібліотеки швидко зростав: наприкінці січня 1920 р. він налічував близько 600 книжок, а наприкінці квітня – 1411 назв у 1569 томах. Близько половини становили українські видання. Бібліотека також мала значну кількість книжок німецькою, чеською та російською мовами, художню літературу, публіцистику й наукові праці.
Робота бібліотеки вимагала постійного фінансування. Кошти витрачалися на закупівлю, перевезення й палітурні роботи, а також на утримання читальні. Частину витрат покривали внески користувачів, однак масштаби відвідування показують, що читальня була доступнішою формою користування книжками. У лютому–березні 1920 р. бібліотекою користувалося у середньому 35 осіб щодня. Це свідчило про сталий попит на читання в умовах таборової ізоляції. У липні 1920 р. доступ до книжок додатково розширився завдяки створенню окремої читальної зали за підтримки YMCA.
Станом на початок вересня 1921 р. книжковий фонд таборової бібліотеки у Німецькому Яблонному досяг 2200 книжок, з яких 1158 були українською мовою, а решта – переважно німецькою, чеською та іншими мовами. Значні кошти спрямовувалися не лише на придбання нових видань, а й на їхнє фізичне збереження (для цього була заснована палітурна майстерня, де відновлювали пошкоджені книги). Окремий фонд у 900 томів був виділений для формування мандрівних бібліотечок, призначених для робітничих команд, які перебували поза табором. Так бібліотечне обслуговування поступово виходило за межі стаціонарної читальні й набувало мережевого характеру, охоплюючи тих вояків, які тимчасово не могли регулярно користуватися основною книгозбірнею.
Паралельно в Німецькому Яблонному виникали спеціалізовані бібліотеки при окремих гуртках. Співочий гурток «Боян» мав нотну бібліотеку, театральний – збирав п’єси, ноти, матеріали до вистав і розписані ролі, власну книгозбірню мав також оркестр Української бригади. Така практика демонструвала диференціацію бібліотечного середовища відповідно до професійних та культурних потреб окремих груп таборян.
У таборі Ліберець бібліотека й читальня були визначені серед пріоритетів діяльності Культурно-просвітнього гуртка. Через гостру нестачу коштів їх облаштування стало можливим завдяки фінансовій підтримці таборян з Німецького Яблонного та уряду Західної області УНР. Інколи у колективне читання газет із подальшим поясненням та обговоренням змісту. Попри складніші побутові умови в цьому таборі, бібліотека продовжувала діяти й забезпечувала доступ до української книги.
Найбільшого розвитку бібліотечна справа досягла після зосередження всіх інтернованих вояків-українців у таборі Йозефов. Об’єднання ресурсів попередніх таборів дало змогу істотно розширити фонди. У травні 1921 р. бібліотека мала лише 3425 томів, а в грудні 1922 р. – вже 6590 книжок українською та кількома європейськими мовами. Для збереження фонду діяла палітурна майстерня, працівники якої лише за друге півріччя 1922 р. відновили 843 томи. Поряд із центральною бібліотекою власні невеликі книгозбірні створювали гуртки правників, вчителів, підстаршин, хористів та члени інших професійних й культурних об’єднань.
Особливе місце посідали мандрівні бібліотечки для робітничих команд УГА. Оскільки значна частина інтернованих тривалий час працювала за межами табору, культурно-просвітні організації прагнули зберігати з ними інтелектуальний зв’язок. Для цього у таборовій бібліотеці Йозефова були сформовані комплекти книжок, які надсилали до визначених робітничих команд, а після певного часу передавалися до інших. У другому півріччі 1922 р. до мандрівних бібліотек було передано 1483 книжки. Окрему бібліотеку створили також для хворих на туберкульоз військовиків у санаторії Штернберг.
Власні читальні та бібліотеки були створені заходами членів робітничих команд, які перебували в Пардубицях, Брно, Градець-Кралове, Терезіні, Празі, Кошицях, Жиліні та інших містах. Їхні фонди формувалися через закупівлі, пожертви, збори коштів і надходження з таборової бібліотеки. У читальнях зберігали періодику, організовували колективні читання, освітні заходи та курси. Таким чином бібліотека ставала не лише місцем зберігання книжок, а й організаційним осередком культурного життя робітничої громади. Масштаб культурних здобутків таборян був представлений на культурно-освітній виставці в Йозефові 1923 р., де фонд із понад шести тисяч книжок демонстрував результати кількарічної організаційної та просвітницької праці таборян.
Таборові бібліотеки були одним із ключових механізмів культурної адаптації інтернованих вояків УГА. Вони підтримували самоосвіту, забезпечували доступ до українського інформаційного простору, сприяли збереженню національно-державницьких орієнтирів та формували навички, необхідні для подальшого цивільного життя. Освіта й самоосвіта в таборовому середовищі виконували також консолідуючу функцію, допомагаючи долати психологічні й побутові труднощі інтернування та полегшуючи подальшу інтеграцію українців у чехословацьке суспільство.

Ihor Sribniak,
ORCID http://orcid.org/0000-0001-9750-4958
Doctor of Historical Science, Professor,
Head of World History Department,
Faculty of Social Sciences and Humanities
Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University, Kyiv, Ukraine
e-mail: i.sribniak@kubg.edu.ua

Book collections in the camps of interned soldiers of the Ukrainian Galician Army in Czechoslovakia, 1919-1924.

The text highlights the activities of libraries and reading rooms in the camps of interned soldiers of the Ukrainian Autonomous Soviet Socialist Republic in Czechoslovakia in 1919–1922. The process of replenishing their book collections, the organization of traveling libraries and specialized book collections is considered. The role of libraries in organizing self-education of camp inmates, cultural life, preservation of national identity and adaptation of internees to civilian life is shown.
Keywords: library, book collections, interned Ukrainian soldiers, Czechoslovakia