Листування вітчизняних та французьких науковців як джерело реконструкції наукових контактів у галузі шевченкознавства

Тези доповіді

Вербіцька Оксана Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1459-954X,
кандидатка філософських наук, старша дослідниця,
старша наукова співробітниця,
відділ історії академічної науки,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: xenaver@ukr.net

Листування вітчизняних та французьких науковців як джерело реконструкції наукових контактів у галузі шевченкознавства

Проаналізовано листування українських і французьких учених як джерело реконструкції міжнародних наукових контактів у галузі шевченкознавства. На основі документів особових архівних фондів ЦДАМЛМ України та Інституту архівознавства НБУВ висвітлено роль Андре Мазона, Марі Шеррер, члена-кореспондента Є. С. Шабліовського та академіка І. К. Білодіда у формуванні українсько-французького інтелектуального діалогу. Простежено перебіг наукової комунікації з поширення творчості Т. Г. Шевченка у західноєвропейському гуманітарному просторі.
Ключові слова: епістолярні джерела, НАН України, міжнародні наукові контакти, шевченкознавство, І. К. Білодід, Є. С. Шабліовський, А. Мазон, М. Шеррер.

Французькі славістичні осередки та університетські центри, зокрема в Парижі, відігравали важливу роль для розвитку шевченківських студій і стали важливою платформою для популяризації, перекладу та наукового осмислення творчості Т. Г. Шевченка у Західній Європі. У міжвоєнний та післявоєнний періоди з’явилися фундаментальні праці про рецепцію творчості поета у французькій та європейській культурі, зокрема, праця І. Борщака «Шевченко у Франції» (1933). Однак в умовах радянського часу наукова комунікація вчених АН УРСР із французькими дослідниками значною мірою залежала від особистих ініціатив і сформованих професійних контактів. Кореспонденція була одним із каналів доступу до наукової інформації. Попри наявність значної кількості досліджень, присвячених історії академічного шевченкознавства, французький напрям міжнародних наукових зв’язків досі залишається недостатньо вивченим, а епістолярна взаємодія як самостійний феномен наукової комунікації практично не ставала предметом комплексного дослідження, що й визначає актуальність розвідки.
Листування українських і французьких учених у галузі шевченкознавства дозволяє простежити динаміку особистісного спілкування та інтелектуального обміну. Особливе місце у цьому процесі посідають контакти чл.-кор. Є. С. Шабліовського, акад. І. К. Білодіда та інших представників академічного середовища з французьким славістом А. Мазоном, дійсним членом Паризької академії написів і красного письменства, Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) та багатьох академій наук, зокрема, й іноземним членом АН СРСР. Він продовжив традицію університетського викладання української мови і літератури у Франції та дослідження шевченківської тематики, яку започаткував його вчитель Л. Леже на початку ХХ ст., послідовно сприяв популяризації української літератури і, зокрема, творчості Т. Г. Шевченка у Франції, працюючи у Колеж де Франс та Інституті слов’янознавства у м. Париж. Брав участь в організації Європейським відділенням НТШ та Інститутом слов’янознавства у Парижі виставки книг з нагоди 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка (1961), рецензуванні та публікації статей у французьких славістичних виданнях, передусім у журналі «Revue des Études Slaves», підготовці наукових досліджень, зокрема праці «Sur Chevtchenko» («Про Шевченка») (1961) та ін.
Документи фонду № 606 ЦДАМЛМ України, що містять листування Є. С. Шабліовського у період 1959–1967 рр., дозволяють конкретизувати зміст і характер наукової комунікації. Зокрема, у листі від 8 вересня 1959 р. А. Мазон дякував за надісланий бібліографічний покажчик «Література і критика на Україні за 1958 р.» і підкреслював його виняткову цінність для французьких дослідників, наголошуючи, що подібні матеріали необхідні в умовах обмеженої інформації про стан української науки. Водночас лист фіксує і персональний вимір взаємин – він просить передати подяку акад. О. І. Білецькому за надсилання наукових матеріалів і висловлює занепокоєння станом його здоров’я, також повідомляє про намір відвідати Київ. У листі від 15 вересня 1961 р. А. Мазон згадував багаторічну дружбу з О. І. Білецьким та повідомляв про підготовку статті на знак пам’яті про українського вченого та вихід у світ аналогічної публікації щодо директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР акад. Л. А. Булаховського, автора циклу розвідок про мовну майстерність Т. Г. Шевченка. Відзначимо, що А. Мазон присвятив своєму колишньому учневі та колезі статтю-некролог «Leonid Bulachovskyi (1888–1961)» (1961) у виданні «Revue des études slaves», де високо оцінив науковий внесок, фахові та особисті якості українського мовознавця. Французький вчений у кореспонденції від 21 лютого 1965 р. порушує питання регулярного отримання українських видань. Документ також фіксує мережу контактів вченого: він передає вітання І. К. Білодіду, П. М. Попову, О. А. Назаревському, синам О. І. Білецького А. О. та П. О. Білецьким (зокрема, П. О. Білецький опублікував біографічний нарис «Шевченко в Києві» (1962)) й іншим ученим, а також згадує французьку дослідницю української мови та літератури в Інституті східних мов і цивілізацій у Парижі проф. М. Шеррер, яка виступила посередницею у передачі наукових матеріалів.
У фонді Є. С. Шабліовського зберігся й лист М. Шеррер від 10 липня 1967 р. з подякою за надіслане видання про Т. Г. Шевченка. Відзначимо, що за авторством науковиці опублікована праця «Ševčenko, le poète national de l’Ukraine» («Шевченко, національний поет України») (1965).
Окрім листів, у документах фонду Є. С. Шабліовського наявні також відомості про наукову діяльність А. Мазона, зокрема про його участь у IV Міжнародному з’їзді славістів та опубліковані праці. Міститься також текст статті Є. С. Шабліовського «Щирий друг української культури» (1967), надісланий до «Літературної України» в пам’ять про французького науковця, у якому А. Мазон постає послідовним популяризатором української науки і особистим другом провідних українських учених. У цій статті підкреслено, що його діяльність мала продовження у працях М. Шеррер, яка очолила український напрям у французькій славістиці та забезпечила підготовку нового покоління дослідників.
Доповнює картину українсько-французького наукового діалогу листування віцепрезидента АН УРСР та голови Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР акад. І. К. Білодіда з А. Мазоном, що зберігається в особовому фонді українського вченого в Інституті архівознавства НБУВ (ф. № 39). У листі від 22 травня 1964 р. А. Мазон повідомляв, що поганий стан здоров’я не дозволив йому прийняти запрошення від акад. М. П. Бажана на шевченківський ювілей, характеризував «Кобзар» як твір виняткової щирості та сили та підкреслював, що його інтерес до Т. Г. Шевченка сформувався ще під час роботи лектором в Харкові. Науковець також відзначив діяльність французьких славістичних інституцій у популяризації української літератури і згадав про участь М. Шеррер у передачі наукових матеріалів до України. У своєму листі-відповіді від 4 червня [1964] І. К. Білодід засвідчив глибоку повагу до французького славіста, який у своїх працях відзначав універсальний й гуманістичний зміст творчої спадщини Т. Г. Шевченка. Автор листа шкодував, що стан здоров’я не дозволив А. Мазону бути присутнім на Міжнародному конгресі славістів у Софії (Болгарія), де сподівався його побачити, і на ювілеї Т. Г. Шевченка в Україні, де він був би «дорогим та бажаним гостем». У листі також згадано міжнародне вшанування поета на рівні ЮНЕСКО у 1964 р. Водночас І. К. Білодід апелює до спільної наукової традиції, згадуючи навчання Л. А. Булаховського у А. Мазона у період його викладання у Харківському університеті та власне навчання у Л. А. Булаховського у цьому ж університеті. Інформуючи про публікацію своєї праці, присвяченій мові Т. Г. Шевченка (ймовірно, це видання «Т. Г. Шевченко в історії української літературної мови» (1964)), І. К. Білодід дякував за отримані від французьких вчених шевченкознавчі матеріали.
Про подальший обмін науковими матеріалами у формі мікрофільмів із Національною бібліотекою Франції свідчить лист французького історика-славіста, директора паризького Інституту слов’янознавства проф. Р. Портала до І. К. Білодіда від 6 липня 1971 р. Р. Портал заступив на цю посаду після смерті А. Мазона, а в своїх дослідженнях, зокрема, у праці «Russes et Ukrainiens» (1970) визначав Т. Г. Шевченка як духовного провідника та символ національної пам’яті українців, видатного творця національного відродження.
Таким чином, сукупність епістолярних джерел та дотичних наукових матеріалів дозволяє розглядати систему персональних наукових взаємодій українських і французьких вчених у галузі шевченкознавства як простір формування міжнародного інтелектуального діалогу, який сприяв інтеграції творчої спадщини Т. Г. Шевченка у західноєвропейський науковий дискурс.

Oksana Verbitska,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1459-954X,
Ph. D., Senior Research Fellow,
Department of History of the Academic Science,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyі National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: xenaver@ukr.net

Correspondence of Ukrainian and French Scholars as a Source
for Reconstructing Scholarly Contacts in Shevchenko Studies

The correspondence between Ukrainian and French scholars is analyzed as a source for reconstructing international academic contacts in the field of Shevchenko studies. Based on documents from the personal archival fonds of the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine and the Institute of Archival Studies of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, the study highlights the role of André Mazon, Marie Scherrer, Ye. S. Shabliovskyi, and I. K. Bilodid in shaping the Ukrainian-French intellectual dialogue. The evolution of scholarly communication, as well as the exchange of publications and ideas that contributed to the integration of Taras Shevchenko’s work into the Western European humanities, is traced.
Keywords: NAS of Ukraine, Shevchenko studies, epistolary sources, international scholarly contacts, I. K. Bilodid, Ye. S. Shabliovskyi, A. Mazon, M. Scherrer.