Український освітянин Петро Холодний (1876–1930) у спогадах сучасників: еміграційний період

Тези доповіді

Життя і творча спадщина Петра Холодного (1876–1930) – українського вченого, хіміка, художника-монументаліста, графіка, педагога, державного та політичного діяча, міністра освіти УНР, борця за незалежність України– є взірцем для сучасної молоді, зокрема в процесі формування української національної і громадянської ідентичності. Цьогоріч на державному рівні відзначаємо 150 років із дня народження видатного сина України.
Для студіювання життєдіяльності П. Холодного загалом і в екзилі зокрема передусім важливими є праці однодумців педагога – Софії Русової, Степана Сірополка, В’ячеслава Прокоповича та ін. Вони написані переважно на вшанування пам’яті П. Холодного після смерті.
Аналіз джерел уможливлює доповнення біографічного портрета видатного українця, зокрема поглиблює знання про його окремі аспекти: причини вимушеної еміграції, труднощі життя далеко від Батьківщини, освітня і просвітницька діяльність на націєтворчих засадах задля України та її майбутнього.
П. Холодний відіграв важливу роль у розбудові української державності, реформуванні шкільної освіти на національних, демократичних засадах і європейських цінностях; виданні підручників; зробив вагомий внесок у розвиток української культури та мистецтва в Україні й за її межами.