Громадська, професійна діяльність та творчий доробок Бориса Олександрового: за матеріалами фонду відділу зарубіжної україніки

Тези доповіді

Гальчинський Володимир Леонідович,
ORCID https:// 0000-0003-1042-0773,
провідний бібліотекар,
відділ зарубіжної україніки,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
м. Київ, Україна
e-mail: GVovik@i.ua
Громадська, професійна діяльність та творчий доробок Бориса Олександрового: за матеріалами фонду відділу зарубіжної україніки
Розглянуто та розкрито професійну, громадську та літературну діяльність українського поета та письменника. Висвітлено творчу спадщину, літературний стиль, виявлено та проаналізовано особливості поезії Б. Олександрового відомими українськими літературознавцями-емігрантами.
Ключові слова: Борис Олександрів, Об’єднання Українських Письменників «Слово» в Канаді, Юрій Клен, Яр Славутич.
У другій половині 40-х років XX століття, після завершення Другої світової війни, десятки українських громадських та культурних діячів, які опинились за кордоном, змушені були там залишитись та жити поза межами Батьківщини, через загрозу стати жертвами політичних репресій в тоталітарному СРСР. До них належить український поет, письменник, перекладач – Борис Олександрів (справжнє ім’я та прізвище – Борис Грибінський). Цього року виповнилось 105 років від дня його народження. Наразі в Україні творчий доробок одного з найбільш яскравих поетів української діаспори, на жаль, все ще лишається маловідомим у широких колах вітчизняної громадськості.
Борис Олександрів (Борис Олександрович Грибінський) народився 21 липня 1921 р. в містечку Ружин, на Житомирщині. З 1944 р. на еміграції у Польщі, Чехословаччині та Австрії. 1948 р. (за іншими даними 1949 р.) переїхав у канадське місто Торонто на постійне місце проживання. Працював редактором часописів «Промінь», «Наш шлях», у редколегії журналу «Літаври» (м. Зальцбурґ, Австрія, 1947), від 1952 р. – редактор періодичного видання «Гуморист». Б. Олександрів протягом 1951–55 рр. та 1957–61 рр. був головним редактором журналу «Молода Україна». Закінчив бібліотекарську школу (1962) та славістичний факультет (1968) Оттавського університету, отримавши ступінь магістра за працю «“Гамлет” Шекспіра в українських перекладах». Разом з Ю. Стефаником та В. Софроновим-Левицьким заснував Об’єднання Українських письменників (ОУП) «Слово» у Канаді, ставши головою його однойменного відділу.
У фонді відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ВЗУ ІК НБУВ) зберігаються книжки авторства Б. Олександрового: «Поворот по сліду: Вибрані поезії (1939–1979). Едмонтон; Торонто : Слово, 1980. 304 с.»; «Туга за сонцем: Поезії. Нью-Йорк; Торонто: Слово. [б. р.]. 120 с.», «Камінний берег: Поезії про любов, про життя і про смерть 1972–1975. Нью-Йорк; Торонто: Слово. [б. р.]. 72 с.»; «Колокруг: поезії . Мюнхен: Інститут Літератури ім. М. Ореста, 1972. 101 с.»; «В Канаді : фейлетони. літ. ред. Х. Чичка. Торонто: Накладом В. Усатюка, 1951. 101 с.»; «Любов до ближнього: Фейлетони. Нью-Йорк; Торонто: Молода Україна, 1961. 123 с.» (обидва під псевдонімом Свирид Ломачка); поетичний збірник «Мої дні: Лірика. Зальцбурґ: Нові дні, 1946. 80 c.» та нарис «“Слово о полку Ігоревім.” – пам’ятник староукраїнської літератури. Торонто: Молода Україна, 1960. 32 с.». Окрім зазначеної літератури, Б. Олександрів написав такі праці: «100 поезій [Текст] : вибрана лірика (1943-1979). К.: Юніверс, 2003. 152 с.»; «Любов до ближнього : Гумор, сатира . К.: Юніверс, 2007. 240 с.». Статті, написані ним та деякі його вірші опубліковані у журналах: «Жіночий світ»; «Віра»; «Естафета: Література, мистецтво, наука, критика» та ін., які зберігаються, зокрема, у фонді ВЗУ ІК НБУВ. Б. Олександрів володів кількома мовами, йому належить чимало перекладів літературних творів на українську з англійської, французької, білоруської, чеської, російської мов, які були опублікувані у різних журналах, збірниках та антологіях.
Земне життя Бориса Олександрового трагічно обірвалося 21 грудня 1979 р. в Торонто, похований на цвинтарі Park Lawn.
Творчість Б. Олександрового являє собою пережиту та продуману лірику, основним мотивом якої є, образно кажучи, туга за сонцем, тобто за Батьківщиною, оскільки поет не вірить, що коли-небудь повернеться в Україну. Його різноманітна спадщина складається з фейлетонів, гуморесок, есе та літературознавчих праць. Вірші поета-діаспорянина мелодійні та являють собою: звукописи, асонанси, консонанси, алітерації. Сюжетна основа творчості Б. Олександрового – любов, життя та смерть. У книзі «Хрестоматія з української літератури в Канаді, 1897–2000. упоряд.: Я. Славутич; заг. ред.: М. Шкандрій. Едмонтон: Видавничий комітет "Слова", 2000. 632 с.» міститься короткий аналіз збірки Б. Олександрового «Мої дні. Зальцбурґ. Нові Дні, 1946. 632 с. (С. 593)». відомим українським поетом, перекладачем, літературним критиком Юрієм Кленом (справжнє ім’я та прізвище – Освальд-Еккард Бургардт). Ця поезія, на думку Ю. Клена, відзначається чудовою українською мовою та надзвичайно мелодійна, вірші якої просяться на музику. Свідченням обґрунтованості вищезазначеного аналізу українського поета-діаспорянина творчості Б. Олександрового є той факт, що близько 70-ти його віршів було покладено на музику композиторами: Г. Китастим, Ф. Євсевським, В. Годзяцьким та ін..
Натомість, дещо суперечливо оцінював творчість Б. Олександрового, як поезію так і переклади, відомий український літературознавець, мовознавець, дослідник історії української діаспори в Канаді Яр Славутич (справжні ім’я та прізвище – Григорій Михайлович Жученко). У своїй книзі «Українська література в Канаді : вибрані дослідження, статті й рецензії. Едмонтон: Славута, 1992. 336 с. (С. 91–92)» Яр Славутич, називаючи поетичну мову Б. Олександрового доброю, літературною, водночас, зазначає, що в ній трапляються небажані русизми: груз, рижий, чудак–замість, аналогічно: вантаж, рудий, дивак. Відомий український літературознавець зауважив також у зазначеній праці щодо присутності русизмів у, перекладеній на українську мову Б. Олександровим, книзі «Реквієм» (Мюнхен, 1973) А. Ахматової: cнаряд-набій, любимий–улюблений, управдом–кербуд (керівник будинку).
Отже, Борис Олександрів залишив по собі насичений творчий доробок, який являє собою, перш за все, рифмовану поезію з особливою мелодійністю, неповторністю та гумористичні оповідання у прозі, опубліковані під псевдонімом Свирида Ломачки. Він належить до тих літераторів діаспори, які поповнили багатство та красу української поезії.
Halchinskyi Volodymyr,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-1042-0773,
Leading librarian,
Department of Foreign Ukrainian Studies,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: GVovik@i.ua

Social, professional activity and creative work Borysa Oleksandrovoho: according to the materials of the Department of Foreign Ukrainian Studies foundation
The professional, public and literary activities of the Ukrainian poet and writer are examined and revealed. The creative heritage, literary style are highlighted, the characteristics of B. Oleksandrov's poetry by famous Ukrainian literary scholars-emigrants are revealed and analyzed.
Keywords: Boris Oleksandriv, Slovo Association of Ukrainian Writers in Canada, Yuriy Klen, Yar Slavutych.