Власноручні підписи представників духівництва в кириличних стародруках унійних типографій

Тези доповіді

Заболотна Наталія Валентинівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2302-959X,
кандидатка філологічних наук,
старша наукова співробітниця,
відділ стародруків та рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: zabolotna_n@ukr.net

Власноручні підписи представників духівництва
в кириличних стародруках унійних типографій

Серед власницьких і вкладних покрайніх записів на кириличних стародруках Унівської, Супрасльської та Почаївської друкарень, що побутували на території сучасної України та прилеглих теренах, є власноручні підписи священників і ченців, переважно унійних, але також і православних. Багато з них створено польською мовою, очевидно представниками унійного духівництва, у провенієнціях ченців-василіян поширене використання латини. В чернечому середовищі XVIII ст. було поширене використання прізвища поряд з духовним іменем.
Ключові слова: кириличні стародруки, провенієнції, покрайні записи.

Кириличні стародруки загалом і видання унійних друкарень зокрема є, за небагатьма винятками, духовною літературою, й тому не дивно, що в них часто можна зустріти власноручні підписи священників і ченців. Матеріалом дослідження стали власницькі та вкладні покрайні записи на примірниках видань друкарень Унівського Успенського (розпочала роботу як православна), Супрасльського Благовіщенського та Почаївського Успенського монастирів із фондів НБУВ, виявлені та відчитані в ході укладання попримірникових каталогів кириличної продукції названих типографій. Ці книги походять переважно з Правобережжя: від Київщини до Холмщини й Підляшшя на захід і до Причорномор’я та Бессарабії на південь. Аналіз записів мав два завдання: простежити практику використання в особистих підписах прізвищ, особливо ченцями, та встановити мови, якими підписувалося українське духівництво східного обряду XVIII ст.
Поза увагою залишено такі аркушеві видання, як грамоти на висвячення, статути братств, пастирські послання: хоча вони й мають підписи, останні є формалізованими й тому позбавлені суб’єктивності, яка дала би потрібну інформацію для вирішення поставлених завдань. Хоча, по ідеї, будь-який вкладний запис здійснювався, найімовірніше, місцевим священником, і згадку в тексті про час дарування «за пароха такого-то» гіпотетично можна вважати і власноручним підписом, тут їх не розглядаємо. Також поза увагою залишилися записи з великими втратами тексту внаслідок пошкоджень.
Встановлено, що за мовою аналізовані записи можна поділити на українськомовні (можуть бути з елементами церковнослов’янської), польсько-, латинсько- і російськомовні, трапляються записи, де поєднано дві мови.
Найпоширенішими є використання імені та прізвища із відповідним означенням – «отець», «священник», «ієромонах» тощо, при цьому ченці-василіяни переважно зазначали приналежність до ордену: «Требник священоєрея Іоана Дидевича» (Требник. Унів, 1739, Кир.4392п; цей та інші записи подано в адаптації до шрифту Times); «владітель книги сея ієромонах Веніамин Рубанов» (Й. Шумлянський. Зерцало до прейзреня. Унів, [1680], КСС Соф.437(1)); «Ta xiązka WO [wielebnego ojca] Hilariona Jurewicza ZSBW [Związku Swiętego Bazylia Wielkiego] mp [manu propria]» (Мінея. Почаїв, 1761, жовтень, Кир.439; у фондах НБУВ є кілька книжок із його підписами, подібна ситуація з книжками, що перебували в користуванні кількох василіянських ченців того періоду); «Ex libris usus personalis patri Anastasii Piotrowski O.S.B.M. [Ordini Sancti Basilii Magni]» (Мінея. Почаїв, 1761, січень, Кир.2270п); «к числу книг священика Луки Вижницкого» (Октоїх у 2 ч. Почаїв, 1775, Ч. II, Кир.5456п); «Из книг монаха Романа Волошиновскаго сія данная мною м. [монахом] Романом монастерю Пустинно-Харалампієва Гамалієвскаго монастеря в бібліотеку вічно ніким неотємлемо своєручно подписал м. Роман» (Послідування погребіння іноків. Почаїв, [1780–1790], Кир.1206п; це «найсхідніший» за територією побутування кириличний унійний стародрук у НБУВ).
В одному записі могли бути поєднані дві мови – часто мова імені різнилася від решти тексту: «Xiędza Mikołaja Требник пароха вистовского» (Требник. Унів, 1744, Кир.4441п). Одна особа могла підписати книжку в різний час різними мовами: «Sija knyzyca rekomaia Zercało Bohosłowij jest xię: [xiędza] Izaaka Mackiewicza [...]», «Книжица сїя глаголемая Зерцало Богословїи куплена с. [священникомъ] Їсаакїем Мацкевичом [...] 1790 года мая 3 дня» (К. Транквіліон-Ставровецький «Зерцало Богословіи». Почаїв, 1790, Кир.1637п).
Окрім імені та прізвища духовної особи, запис міг містити додаткові деталі – згадки про парафію, конфесійну приналежність тощо: «Сей Служебник от года 1785 місяця іуля дня 27 из числа книг церкви Свято-Михайловской Ягнятинской священника уніцкаго Власїя Гречини декана білиловскаго владільца дідичнаго части містечка Вахновки врученнїй служит» (Служебник. Унів, 1740, Кир.4407п); «Ten Mszał należy do w. j. xiędza Andrzeja Zabawskiego proboszcza i dziekana tomaszowskiego obrządku greckiego» (Літургія Іоанна Златоуста. Почаїв, 1765, видання G, Кир.5327п); «Ta ksiązka w roku 1786 dnia pietnastego czerwca zapłacona iest z kassy klaszterney opackey ceną 2 zł. p[...] dwudziestu jednego za rządow w tymże klasztorze wielmożnego jmci xiędza Jozafata Ochockiego opata O[wru]ckiego, swiętey teologii doktora prowincyi Koro[...] zakonu swiętego Bazyle» (Ірмологіон. Почаїв, 1775, Кир.1415п); «X. Jordan Baczyński Proffessor fizyki Szkoł Pubłł roku 1803 ię 29 mart.» (Літургія Іоанна Златоуста. Почаїв, 1793, Кир.1714п).
В одному записі могли бути поєднані частини тексту різними мовами, переважно українською та польською: «Року 1773 дня кє [25] місяця февриария(!) Сия книга глаголемая Триод цвітная куплена ціною za złotych 48 за суму церковную То естъ братства старого злотих полских 27 молодого братства злотих 21 до храму Собор Архангела Михаила веси в Камяном Броді в добрах его милости пана Иоана Михаловского подчашича браславского за старанемъ Лаврена Петрека и Василя Дубика и я на то си подписую […] Александер Bawinsky Nominat Kamięnebrodzky» (Тріодь цвітна. Почаїв, 1768, Кир.2402п). Один власник міг підписатися у книзі різними мовами: «X. Atanazy Билински настоятель Ярмолински» і «X. A. Bilinski paroch Jarmoliniecky» (Богословіе нравоучителное из Богословія Антоїне, Турнели и Реіффенстуель... Почаїв, 1779, Кир.1528п).
Дуже рідкісними виявилися записи, де використано тільки ім’я: «Ten Oktoich x. Ambrozego» (Октоїх. Почаїв, 1775, Ч. ІІ, Кир.1432п) – єдиний такий серед непошкоджених записів. Значно частішими є власноручні підписи, де фігурує тільки прізвище або ініціали та прізвище: «Usus S. Mlocki Eppi Włod[...] et Brestensi» (Апограф. Супрасль, [20-і – 30-і рр. ХVІІІ ст.], Кир.3275п); «Roku 1803 Czast Naynizsz Kazusy xa Oniszkiewicza [...]» і «Te Kazusy jmę xiędza parocha J. Byszowskiego» (Богословіа нравоучительная. Почаїв, 1751, Кол. Попова 48); «Священникъ І. Илинский» (Тріодь пісна. Почаїв, 1767, Кир.5395п). Зрідка трапляються скорочення за типом «X.S.S.Z.S.B.W.» (Октоїх. Почаїв, 1775, Ч. I, Кир.2427п), де друга і третя літери є, очевидно, ініціалами імені та прізвища отця-василіянина.
Наступний запис, поданий зі скороченнями, є прикметний тим, що це єдиний випадок у досліджених примірниках (сукупно понад 2000, враховуючи фрагменти та складові конволютів, описано для каталогів), де згадано не лише ім’я та прізвище, а й герб власника (Абданк): «Ten Mszał iest własny xa Macieja Kowalskiego parocha rohozianskiego uniata w Połoweckey Wielkie zostającego… xz. Maciey Kowalski Abdank uniat będąc w Połoweckey Wielkiey nabył y za tych m: s. odprawiał…» (Служебник. Почаїв, 1778, Кир.1717п).
Наведені записи показують ті тенденції, які загалом простежуються в записах духівництва XVIII ст. на книгах унійних друкарень (беручи до уваги, що не завжди можна встановити, перебувала книга в унійній парафії чи православній, припускаємо, більшість їх була на той період в унійних храмах).
Порівняно з попереднім і наступним періодами в другій половині XVIII ст. активніше вживається польська мова у власницьких записах, а священник, який засвідчував дарування, міг завершити кириличний вкладний запис польськомовним підписом, при цьому унійний ієрей часто іменував себе «xiądz» – словом, що в сучасному уявленні доречне до називання представників римокатолицького духівництва. Це свідчить якщо не про культурну, то про мовну полонізацію відповідної верстви (іншим непрямим свідченням є церковнослов’янсько-польські словники в додатках до книг, що походять від супрасльського «Собранія припадков» і доданого «Лексикону»). У середовищі ченців-василіян мовою провенієнцій бувала латина, особливо це помітно в масивах стародруків із монастирських книгозбірень, де кілька книг могли перебувати в користуванні одного ченця.
Побутує уявлення, поширене і на XVII–XVIII ст., що коли чернець приймав постриг, то зрікався світу та переставав використовувати світське прізвище. На цьому уявленні базується, зокрема, сучасна тенденція подавати авторів-монахів на чернече ім’я, у кращому разі зазначати прізвище в кінці в дужках. Як показують книги давніх авторів (Іоаникія Галятовського, Лазаря Барановича), згадки на титулах і в дозволах на друк ієрархів (Афанасія Шептицького, Сильвестра Лубенецького-Рудницького), а також і такі скромні свідчення, як власницькі записи на стародруках, у той період належність до чернечого стану не була перепоною для користування прізвищем. Імовірно, прізвище в той період сприймали не як зв’язок зі світом, а як засіб ідентифікації та розрізнення людей. Часом прізвище виконувало цю роль ефективніше за ім’я. Єпископ Симеон Млоцький у своєму записі в Апографі навіть скоротив власне ім’я, але прізвище подав повністю.
Отже, дослідження покрайніх записів і такої їх частини, як провенієнції, не лише з’ясовує історичний шлях конкретного примірника, а й доповнює картину уявлень про світосприйняття їх давніх власників – служителів церкви різних конфесій світського та монашого стану, зокрема використання різних мов у залежності від сфери вживання і звичного для них поєднання прізвища з духовним іменем, що є дуже важливим, адже це також складова національної ментальності.

Nataliia Zabolotna,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-2302-959X,
Candidate of Philological Sciences,
Senior Researcher,
Department of Ancient and Rare Books,
Institute of Book Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: zabolotna_n@ukr.net

Handwritten signatures of the clergy
in Cyrillic early printed books of Uniate printing houses

Among the proveniencia and marginalia on Cyrillic early printed books of the Univ, Suprasl and Pochaiv printing houses, which existed in the territory of modern Ukraine and adjacent areas, there are handwritten signatures of priests and monks, mainly Uniate, but also Orthodox. Many of them were created in Polish, apparently by representatives of the Uniate clergy, in the proveniences of Basilian monks, the use of Latin is widespread. The use of a surname along with a spiritual name was widespread in the monastic environment of the 18th century.
Keywords: Cyrillic early printed books, proveniences, marginalia.