Феномен творчої особистості Василя Герасименка в історії українського бандурного мистецтва

Тези доповіді

Герасименко Оксана Василівна,
ORCID https://orcid.org/0009-0009-3919-8193,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
заслужена діячка мистецтв України,
професорка кафедри народних інструментів,
Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка
Львів, Україна
e-mail: oxanaherasymenko@gmail.com

Феномен творчої особистості Василя Герасименка
в історії українського бандурного мистецтва

Висвітлено основні напрями творчої діяльності Василя Явтуховича Герасимен-ка – видатного українського бандуриста, педагога-методиста, конструктора-винахідника, засновника львівської школи академічного бандурного виконавст-ва. Окреслено його внесок у модернізацію бандури, розвиток професійної музи-чної освіти, виконавської традиції та сучасного бандурного мистецтва.
Ключові слова: Василь Герасименко, бандура, львівська школа академічного бандурного виконавства, педагогіка, бандуробудування, харківська бандура, академічне мистецтво.

Друга половина ХХ ст. стала переломним етапом у розвитку академічного бандурного мистецтва України. Одним із визначальних чинників цього процесу була багатогранна діяльність заслуженого діяча мистецтв України, професора Василя Явтуховича Герасименка (1927–2015), який поєднав талант виконавця – інструменталіста і вокаліста, педагога-методиста, конструктора-винахідника, диригента, аранжувальника, організатора творчих колективів і мистецьких по-дій. Його творча спадщина заклала підґрунтя для формування львівської школи академічного бандурного виконавства, яка сьогодні є однією з найавторитетні-ших в Україні.
Василь Герасименко одним із перших розглядав виконавську школу як цілісну систему, що поєднує педагогічну методику, репертуарну політику, ви-конавські традиції, наукове осмислення та підготовку майбутніх фахівців. Його педагогічна діяльність охопила 60 років праці у різних мистецьких навчальних закладах: Львівській державній консерваторії, музичному училищі, спеціалізо-ваній музичній школі-інтернаті імені С. Крушельницької та дитячій музичній школі № 1. У цей період він створив нову систему професійної підготовки бан-дуристів, яка ґрунтувалася на високих вимогах до технічної майстерності, куль-тури звуковидобування, художнього мислення й ансамблевого музикування.
Важливим напрямом діяльності Василя Герасименка стала модернізація академічної бандури. Понад півстоліття він послідовно працював над удоскона-ленням конструкції інструмента, створивши низку експериментальних моделей. Підсумком цієї праці стало започаткування у 1964 р. на Львівській фабриці му-зичних інструментів серійного виробництва бандур «Львів’янка». Виготовлення бандур із клепковим корпусом, удосконаленою механікою та налагодження се-рійного виробництва дитячих моделей істотно розширили технічні й художньо-виражальні можливості інструмента, сприяючи його широкому впровадженню в систему професійної музичної освіти.
Особливо вагомими були пошуки майстра у сфері відродження харківсь-кого типу бандури. Наприкінці ХХ ст. він створив п’ять експериментальних мо-делей цього інструмента, відродивши харківську виконавську традицію в Укра-їні. Саме його учні стали першими професійними виконавцями, які повернули харківську бандуру на концертну сцену та заклали підвалини її сучасного роз-витку. Подальше вдосконалення конструкції інструмента продовжили послідо-вники майстра-винахідника – Віктор Рубай та Дмитро Губ’як.
Не менш вагомою була роль Василя Герасименка у розвитку ансамблево-го бандурного виконавства. Під його керівництвом понад 30 років успішно діяв ансамбль бандуристок Львівської консерваторії, а також було створено низку камерних ансамблів, серед яких особливе місце посідають тріо бандуристок «ТриО» та дует «Бандурна розмова». Для цих колективів він здійснив численні інструментовки, переклади й аранжування творів української та світової класи-ки, істотно збагативши й розширивши репертуар академічної бандури.
Ключовий акцент у своїй діяльності В. Герасименко послідовно робив на інструментальному репертуарі, прагнучи утвердити академічний статус бандури та розкрити її широкий художньо-виражальний потенціал. З цією метою він створив сотні перекладів інструментальних творів для бандури та бандурних ансамблів. Невід’ємною складовою навчального та концертного репертуару ста-ли художньо довершені переклади митця, опубліковані в «Альбомі бандуриста» (1969) та двох випусках «Ансамблів для бандур» (1980–1981), що вийшли дру-ком у київському видавництві «Музична Україна».
Уже перелік творів, уміщених у цих виданнях, свідчить про широкий діа-пазон мистецьких зацікавлень В. Герасименка – від української класики до за-хідноєвропейської та американської музики. Серед композицій, що увійшли до «Альбому бандуриста», – «Романс», «Пересторога матері», «Пісня ночі» С. Людкевича; «Хвилина розпачу», «Сумний спів», «Елегія» М. Лисенка; «Ду-мка» М. Заремби; «Прелюдія» К. Дебюссі; Анданте із Сонати № 10 та Рондо із Сонати № 15 В. А. Моцарта; «Пастораль» Д. Скарлатті; «Місячне світло» Е. Мак-Доуелла; «Кордова» І. Альбеніса та ін.
Для ансамблів бандуристів В. Герасименко створив аранжування низки творів світової та української класики, серед яких: Прелюдія і фуга F-dur Й. С. Баха; Концерт Es-dur та «Маленька симфонія» А. Вівальді; Менует Л. Боккеріні; «Весною», «Поетична картинка» Е. Гріга; «Гумореска» та «Слов’янський танець» А. Дворжака; «Запорізький марш», вальс «Розлука» М. Лисенка; етюди-гавоти № 1 і № 7 (тв. 19) В. Косенка; «Веснянка» І. Шамо. Окрему групу становлять вокально-інструментальні версії «Аве Марія» Й. С. Баха – Ш. Ґуно, Адажіо із Сонати № 14 («Місячної») Л. ван Бетховена та «Лебедя» К. Сен-Санса.
Професор В. Герасименко виховав понад сотню професійних музикантів, серед яких – народні та заслужені артисти України, заслужені діячі мистецтв, науковці, лауреати міжнародних конкурсів, педагоги й керівники творчих коле-ктивів. До плеяди його вихованців належать народні артистки України, лауреат-ки Національної премії України імені Тараса Шевченка: Марія, Ніна та Даниїла Байко; народні артисти України: Галина Менкуш, Людмила Посікіра, Остап Стахів; заслужені діячі мистецтв України: Раїса Кузьменко, Микола Литвин, Йосип Яницький, Оксана Герасименко; заслужені артисти України: Петро Ав-раменко, Мирослава Попілевич, Романія Василевич, Марія Сорока, Ольга Гера-сименко, Світлана Мирвода, Тарас Лазуркевич, Олег Созанський, Дмитро Губ’як, Роман Антонюк; заслужені працівники культури України: Тетяна Ткач, Тетяна Яцинич, Марія Наконечна, Ірина Содомора, Олександр Верещинський, Ореста Пришляк, Ольга Геник, а також Надія Сторожук, Галина Яковенко, Іри-на Любашевська, Олена Ніколішина, Ольга Гук-Кабачій, Галина Тацій, Богодар Баглай. Вагомий внесок у наукове осмислення бандурного мистецтва та розви-ток його педагогічних засад зробили професорка, докторка мистецтвознавства Віолетта Дутчак, кандидатка мистецтвознавства Оксана Ваврик та інші вихова-нці В. Герасименка. Завдяки діяльності його учнів педагогічні та виконавські принципи, які він сформував, набули широкого поширення в Україні та за її межами. Наступні покоління бандуристів послідовно продовжують традиції за-снованої ним львівської школи академічного бандурного виконавства, забезпе-чуючи спадкоємність закладених майстром засад та їх творче переосмислення відповідно до сучасних тенденцій розвитку бандурного мистецтва.
Отже, феномен Василя Явтуховича Герасименка полягає в унікальному поєднанні взаємопов’язаних напрямів творчої діяльності: виконавства, конс-трукторсько-винахідницької роботи, педагогіки й методики, ансамблевого мис-тецтва, в якому він реалізував себе як засновник, керівник і диригент колекти-вів; творення перекладів та аранжувань творів для бандури й бандурних ансамб-лів; організаційної роботи, спрямованої на проведення концертів і популяриза-цію бандурного мистецтва. Львівська школа академічного бандурного виконав-ства, яку створив Василь Герасименко, стала визначним явищем української му-зичної культури, а модернізована бандура утвердилась як повноцінний концер-тний інструмент світового рівня. Його мистецька спадщина продовжує визнача-ти напрями розвитку сучасного бандурного мистецтва та залишається важливою складовою національної культурної спадщини України.

Oksana Herasymenko,
ORCID https://orcid.org/0009-0009-3919-8193,
PhD (Art Studies), Associate professor,
Associate Professor, Honored Artist of Ukraine,
Professor of the Department of Folk Instruments,
Lviv National Music Academy named after Mykola Lysenko,
Lviv, Ukraine
e-mail: oxanaherasymenko@gmail.com

The Phenomenon of Vasyl Yavtukhovych Herasymenko
as a Creative Personality in the History of Ukrainian Bandura Art

The theses outline the main directions of Vasyl Herasymenko's artistic activity as an outstanding Ukrainian bandura performer, pedagogue, instrument designer and founder of the Lviv school of academic bandura performance. Particular attention is paid to his contribution to the modernization of the bandura, professional music education and the development of contemporary Ukrainian bandura art.
Keywords: Vasyl Herasymenko, bandura, Lviv school of academic bandura performance, pedagogy, bandura making, Kharkiv-type bandura, academic art.