Видання «Огородок Марії Богородиці» Антонія Радивиловського та його поширення в Україні на матеріалі примірників із фондів НБУВ

Тези доповіді

Максимчук Ольга Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6932-6434,
кандидатка філологічних наук,
старша наукова співробітниця,
відділ стародруків та рідкісних видань,
Інститут книгознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: zubrytska@yahoo.com.ua

ВИДАННЯ «ОГОРОДОК МАРІЇ БОГОРОДИЦІ» АНТОНІЯ РАДИВИЛОВСЬКОГО ТА ЙОГО ПОШИРЕННЯ В УКРАЇНІ НА МАТЕРІАЛІ ПРИМІРНИКІВ ІЗ ФОНДІВ НБУВ

На основі аналізу провенієнцій простежено походження примірників видання
«Огородок Марії Богородиці» (Київ, 1676) Антонія Радивиловського з відділу
стародруків Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, визначено
географічні межі поширення та типи книгозбірень, у яких вони перебували.
Ключові слова: провенієнції, примірники, проповіді, бібліотека, Антоній
Радивиловський.

У другій половині XVII ст. видання із друкарні Києво-Печерської лаври
користувалися великим попитом серед освічених верств українського
населення, а також читачів із інших, як сусідніх, так і більш віддалених від
України країв. Це стосується не лише богослужбової літератури, яку
традиційно потребували священники для відправ у церкві. Попит мали й
авторські видання, тобто твори, написані українськими інтелектуалами того
часу, – проповіді, полемічні тексти, оповіді про чудеса тощо.
Одним із найбільш знаних українських проповідників другої половини
XVII ст. є Антоній Радивиловський (бл. 1620–1688), автор двох збірників

проповідей, опублікованих у лаврській друкарні, – «Огородок Марії
Богородиці» (1676) та «Вінець Христов» (1688).
У відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ зберігається 20
примірників видання «Огородок» і 25 примірників видання «Вінець Христов»
(як повних екземплярів, так і окремих фрагментів; один із примірників
«Огородка», шифри Кир. 47/1, Кир. 47/2, розділено на дві частини в різних
оправах).
Частково записи з 6 примірників «Вінця» та 3 примірників «Огородка»
опубліковано в каталозі М. Шамрай «Маргіналії в стародруках кириличного
шрифту 15–17 ст. з фонду Національної бібліотеки України імені В. І.
Вернадського» (Київ, 2005, с. 189–192, № 337–345).
Збірки проповідей А. Радивиловського містять численні провенієнції, що
засвідчують їх поширення та активне використання на території України. До
таких провенієнцій належать власницькі, дарчі, вкладні записи, печатки.
Походження примірника також можна встановити за характерними наліпками
зі старими шифрами на корінцях видань або самими тільки шифрами,
вказаними, як правило, на форзацах книжок. Аналіз примірників видання
«Огородок» демонструє їх поширення переважно серед інституційних бібліотек
– монастирських, церковних, а також поміж окремих осіб, які виступають
дарувальниками книжок. Частина екземплярів має надписи, які свідчать, що до
бібліотек монастирів і церков книжки потрапляли як дар приватних осіб,
наприклад задля спасіння душі.
Розглянемо попримірниково місця попереднього зберігання видання
«Огородок Марії Богородиці» згідно з їх провенієнціями.
1) Кир. 46 – належав до бібліотеки купця Миколи Маклакова (1805–1881),
уродженця м. Путивль, а пізніше перебував у Центральній Путивльській
районній бібліотеці. У вкладеному аркуші із нотатками власника зазначено, що
книжка була куплена у Москві на Сухаревському ринку за 12 рублів сріблом
(більше про купця М. Маклакова та його бібліотеку див.: Бондар Н.
Старопечатные книги библиотеки Н. С. Маклакова в собрании Национальной

библиотеки Украины имени В. И. Вернадского // Библиотеки национальных
академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития, 2016, вып.
13, с. 169–183).
2) Кир. 47 – походить із бібліотеки Михайлівського Золотоверхого
монастиря, містить вкладний запис, а отже, раніше перебував у приватній
власності. Оправа 1808 р. виготовлена коштом Чигиринського єпископа Іринея
Фальковського (1762–1823), який із 1813 р. і до кінця життя був настоятелем
Михайлівського монастиря і лишив по собі працю, присвячену його опису та
історії (див.: Києво-Могилянська академія в іменах, Київ, 2001, с. 559).
3) Кир. 48 – походить із бібліотеки Університету св. Володимира, містить
частково затертий власницький запис, можливо вкладний, де згадується ціна –
15 кіп та ім’я, ймовірно, власника – Андрія Андруцького (?).
4) Кир. 688 – містить вкладний запис 1686 р. про передачу книги
міщанином Сергієм Осненком до Святотроїцького храму Баришева (очевидно,
ідеться про м. Баришівку, нині Броварського р-ну Київської обл.) за спасіння
своєї родини. Також містить печатки В. О. Крижановського та бібліотеки
ВУАН.
5) Кир. 690 – містить записи на форзаці орієнтовано XIX ст., місце
побутування примірника встановити не вдалося.
6) Кир. 691 – походить із бібліотеки Університету св. Володимира, раніше
належала резиденції отців-василіян із с. Маньківка, що підпорядковувалися
василіанському монастирю в Умані (нині селище в Уманському р-ні Черкаської
обл.).
7) Кир. 692 – немає провенцієнцій, які би дозволили встановити місце
побутування примірника.
8) Кир. 693 – містить вкладний запис до Покровської церкви с. Василівки
(?), що належала до гетьманської маєтності, із зазначенням імен дарувальників:
Левка Гавриленка, Стецька Дубовика, Микити Гузенка. Можливо, ідеться про
с. Василівка на Полтавщині, що належала до Хорольської протопопії.

9) Кир. 112п – походить із бібліотеки Київського Пустинно-Микільського
монастиря, містить також вкладний запис попереднього власника «за
відпущення гріхів».
10) Кир. 113п – походить із бібліотеки Київського Михайлівського
Золотоверхого монастиря, також містить власницький запис Георгія
Хоринського (Georgius Chorynskij).
11) Кир. 114п – походить із бібліотеки Київського Софійського
монастиря, містить запис про те, що книга була взята з бібліотеки Софійського
монастиря для прочитання за архієрейським благословенням в Царград
(Стамбул).
12) Кир. 115п – належала Святовоскресенській Дівицькій церкві
(очевидно, йдеться про парафію с. Дівички поблизу Переяслава, нині
Бориспільського р-ну Київської обл.). Вкладний запис засвідчує, що книжка
була передана до церкви «наданєм и за стараниєм пана Петра Максимовича»
Ймовірно, йдеться про Петра Максимовича Максимовича (Васильківського) з
Печерська, значного товариша військового, що жив на початку XVIII ст. у
Переяславі (див. : Модзалевский В. Малороссийский родословник, Киев, 1912,
т. 3, с. 300).
13) Кир. 1140п – походить із Київського Кирилівського монастиря,
містить вкладний запис архідиякона Пахомія 1688 р. на знак особливої милості
та ласки, яку дарувальник «дізнав» від автора книжки. Можливо, тут ідеться
про о. Пахомія Прокоповича, «архідиякона пастирського», який згадується,
наприклад, у документі 1692 р. разом із іншими високопоставленими гостями з
Києва, що приїхали на освячення Преображенської церкви у Мгарському
монастирі (див.: Голубев С. Киевская академия в конце XVII и начале XVIII
столетий. Киев, 1901, с. 71).
14) Кир. 1141п – судячи з наліпки на корінці зі старими шифрами,
примірник належав Києво-Печерській лаврі; має суперекслібрис із
Андріївським хрестом, який може вказувати на те, що перед тим книга була
власністю високопоставленої особи, нагородженої орденом Андрія

Первозваного. Навпроти деяких слів читач залишив їх переклад на
церковнослов’янську мову.
15) Кир. 4662п – містить написи з Почаївської обителі, ймовірно періоду
її унійної належності («Ex bibliothecae Poczajoviensis ODBM») та пізнішого часу
(інший запис датовано 1850-ми рр.), потім книга потрапила до бібліотеки
Київської духовної академії.
16) Кир. 4663п – походить із Святодмитрівської церкви с. Гейсиха (нині
Білоцерківського р-ну Київської обл.), зокрема належала пароху церкви Івану
Барвінському, та його нащадкам – Агафтоніку та Ісидору Барвінським. Шифр
на форзаці вказує на належність примірника бібліотеці Київської духовної
академії.
17) Кир. 4695п – старий шифр на форзаці вказує на перебування в складі
книгозбірні Київської духовної академії.
18) Кир. 4714п – належала о. Петру Левицькому із с. Ромашковщини
Дубенського уїзду (див.: Теодорович Н. Историко-статистическое описание
церквей и приходов Волынской епархии, Почаев, 1889, т. 2, с. 989; нині це с.
Ромашківка Луцького р-ну Волинської обл.) та його нащадкам, а далі, судячи зі
старих шифрів, перейшла до бібліотеки Київської духовної академії.
19) Кир. 119п – фрагмент із кількох сторінок у складі конволюту
(приплетено до київського видання Мінеї загальної 1680 р.); примірник
належав бібліотеці Софійського монастиря.
20) Кир. 2512п – фрагмент із кількох сторінок у складі конволюту
(приплетено до львівського Євангелія 1636 р.); примірник належав бібліотеці
Софійського монастиря.
Отже, як бачимо, більшість примірників або їх фрагментів зафіксовано у
монастирських книгозбірнях або церквах, куди вони були передані
вкладниками. Так, 2 примірники «Огородка» походять із Михайлівського
Золотоверхого монастиря, 3 (з них два фрагменти у складі конволютів) – із
Київського Софійського монастиря, по 1 – з київських Пустинно-Микільського,
Кирилівського монастирів, Києво-Печерської та Почаївської лаври,

Маньківської резиденції отців-василіан у підпорядкуванні Уманського
монастиря. Окремим храмам і їхнім парохам належало в різний час
щонайменше 5 примірників «Огородка».
Особливу цінність становлять ранні записи XVII ст., які вказують на те,
що книжка одразу після її видання користувалася попитом, потрапляла до
осібних власників, від яких могла бути передана до храму на спасіння душі
вкладника чи його родини, а також як пам’ять про її автора (у випадку із
архідияконом Пахомієм, примірник Кир. 1140п)
Географічно згадані примірники походять передовсім із книгозбірень
Києва та Наддніпрянщини, хоча є і більш віддалені терени, такі як історична
Волинь. Прикметно також, що проповіді А. Радивиловського користувалися
популярністю не лише серед православних, а й серед греко-католиків, адже два
примірники зберігались у монастирях василіян.
На жаль, походження деяких примірників через відсутність збережених
провенієнцій відслідкувати неможливо, ще частину вдалося відстежити лише з
XIX ст. – завдяки печаткам або шифрам із бібліотек Київської духовної академії
та Університету св. Володимира.
Цінними є записи про вкладення книжки до певного храму чи передачу її
монастирській бібліотеці, оскільки вони містять важливу інформацію про імена
чи соціальний статус дарувальників, ціну, за яку книжку було куплено, інколи
навіть причину такого акту.
Отже, наведені дані дозволяють приблизно уявити шляхи поширення та
місця акумуляції такого роду видань, механізми їх переходу від однієї
книгозбірні чи власника до іншої.

Olha Maksymchuk,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6932-6434,
Candidate of Philological Sciences,
Senior Researcher,
Department of Ancient and Rare Books,

Institute of Book Science,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: zubrytska@yahoo.com.ua

The publication of Antonii Radyvylovskyi’s "Ohorodok Marii Bohorodytsi" and its
circulation in Ukraine (on the base of the copied from the collection of the V. I
Vernadskyi National Library of Ukraine)

Based on an analysis of provenance notes, the provenance of copies of Antonii
Radyvylovskyi’s "Ohorodok Marii Bohorodytsi" (Kyiv, 1676) held in the Department
of Ancient and Rare Books of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine was
traced. The geographical scope of their circulation and the types of libraries in which
they were held were identified.
Key words: provenance notes, copies, sermons, library, Antonii Radyvylovskyi.