Збереження народної правди про початок війни 2022 року: психологічні особливості фіксації оповідей про окупацію Ворзеля і Бучі

Тези доповіді

Козар Лідія Петрівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2997-6106,
кандидат філологічних наук, доцент,
старший науковий співробітник відділу української і
зарубіжної фольклористики,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського Національної академії наук України,
Київ, Україна
e-mail: kozarli@ukr.net

Збереження народної правди про початок війни 2022 року: психологічні особливості фіксації оповідей про окупацію Ворзеля і Бучі

Приділено увагу розгляду народних поглядів на окупацію Ворзеля і Бучі, переданих у записаних усноісторичних свідченнях, які стали своєрідним фольклорним літописом початку російсько-української війни 2022 року. Дослідження вербалізації болю в оповідях, інтерв’ю, поетичних творах, віднайдених на інтернет-сайтах. Головне завдання – донести світові те, що робили орки в окупованому Ворзелі та Бучі, нашу історію початку війни 2022 року.
Ключові слова: окупація Ворзеля, Бучі, усноісторичні свідчення, російсько-українська війна 2022 року.

Висвітлено загальну історію вивчення усних спогадів, образ війни у фольклорі. Зроблено спробу аналізу психологічних особливостей записування усноісторичних свідчень від людей, які пережили окупацію у Ворзелі. При цьому розглядалися спогади земляків про окупацію, а також вивчалися теоретичні праці про психологічні особливості методу їх записування й дослідження – твердження Г. Грінченко, О. Бріциної, К. Литвин, Н. Отріщенко, Г. Чепурної, Н. Притулик та ін. Важливі думки висловила Г. Чепурна у виступі «Психологічні засади проведення інтерв’ю (наративний підхід)»: «Те, що відбувалося, – це і є той травматичний досвід. Люди починають розповідати про травматичні обставини. Коли ми починаємо опитувати, люди починають розповідати про те, що було, як летіло, як горіло. Як ховалися. І цей контекст максимальний. Цей контекст великий, ці спогади обростають фольклористикою… І коли ми розповідаємо про дії у відповідь, у нас формується якась нова історія цього травматичного досвіду. Вона вже про нашу з вами активність. Ми повертаємо собі цілісність… Коли ми слухаємо, читаємо історії інших людей, ми знаходимо там себе. Це таке психотерапевтичне об’єднання». Під час обговорення доповіді дослідники акцентували увагу на тому, що «повага до людини, яка пережила окупацію і вижила в тих умовах, і є важливою умовою записування інтерв’ю».
На основі аналізу записаних усноісторичних свідчень виділено основні сюжетно-мотивні комплекси оповідей про окупацію Ворзеля: передчуття війни, перші реакції на початок війни, виживання в окупації, супротив ворогам в окупованому Ворзелі, найбільші страхи на війні, евакуація з Ворзеля, рефлексії з приводу пережитого. Зроблено їх порівняння із самозаписом перебування в окупації авторки статті, схарактеризовано особливості методу автоетнографії та його значення для фольклористики.
Джерельна база дослідження – записи усноісторичних свідчень від жителів Ворзеля та Бучі, зроблені автором статті, та самозапис власного досвіду війни в окупації, оповіді, інтерв’ю, поетичні твори, віднайдені на інтернет-сайтах, у яких розкриваються народні погляди на жорстоку російсько-українську війну 2022 р.
Коли я повернулася в післяокупаційний Ворзель на початку травня, то Ворзель ще був напівпорожній. Розбиті будівлі, дороги, машини, пограбовані магазини, – усе це свідчило про недавні бої. Але над головою вже було голубе чисте небо. Потім почали з’являтися люди. І всі говорили про війну, пережиту окупацію у Ворзелі, про евакуацію, про життя в інших областях України і за кордоном. Усе було наповнено спогадами. Біля церкви «Дім Божий» давали гуманітарку і приходило багато людей. Спочатку всі вони говорили про окупацію. Мені все це було таким рідним і болючим, що я ходила туди і все це слухала, дещо запам’ятовувала, потім вдома записувала. Але диктофона під час цих відвертих розмов вмикати я не могла, оскільки я сама все це пережила і в мені болем відбивалася розповідь кожної людини. Робити етнографічні записи, як робила до війни, я не могла. Я боялася, щоб ще більше не травмувати ту людину, яка щиро ділиться зі мною своїми спогадами. Інколи давала декому свій номер телефону і просила згодом, якщо вона зможе розповісти свою історію на диктофон. Одного разу в черзі за гуманітаркою я почула майже фольклоризований вислів. Так одна жінка з Кичеєво розказувала, як до її сусідки у двір восьмого березня ввійшли окупанти і наставили на неї гвинтівки із криками: «С 8 марта!». Вона відповіла: «Спасібо! Только уберітє рози!». Що було далі, невідомо. Бо коли я попросила жінку розповісти на камеру, вона злякалася і більше нічого не розповідала. На жаль, люди, які пережили окупацію, не люблять з незнайомими людьми ділитися спогадами. Ще одна жінка, молодша, років 50, прямо кричала зі сльозами на очах до своїх знайомих з Михайлівки Рубежівки про те, як орки з них знущалися, як безневинно застрелили її сусіда, бо він їх не послухався. Як взяли в «плен» молодого хлопця і тягали перед танком і кричали, що він атовець. Поки люди не заступилися і не сказали, що хлопець трохи хворий з дитинства. Але вони все одно його розстріляли, щоб залякати людей. Орач городу Володимир, десь близько 60 років, із учгоспу розповідав, що він не виїхав з Ворзеля, бо мав велике господарство: десь 5 корів, трактори, кури, гуси тощо. Він кожного дня доїв корів і возив молоко в другий кінець Ворзеля десь за 7 км хворим людям, яких звозили з усього Ворзеля в євангельську церкву «Відкрита Біблія». Так було врятовано близько 100 людей.
Вартий уваги психологічний етюд, записаний від моєї знайомої з Бучі Ольги Щербак. Він досить детально розкриває душу травмованої війною ще зовсім молодої дівчини: «Як ти?”. Питання, яке я чую і ставлю іншим щодня сама. Всі ми намагаємось запевнити одне одного, що з нами все гаразд, але це зовсім не так. Кожен із нас постраждав по-своєму, але всі ми поранені і зцілення відбувається надто повільно. Нема нічого соромного в тому, щоб це визнали: ніхто не може і не повинен бути сильним ввесь час.
Особисто я, як ніколи, відчуваю слова Більбо про шматочок масла. Емоційна втома, здається, позбавляє бажання робити найпростіші речі. І саме тому хочу, аби кожен із вас поділився маленьким інструментом, який допомагає йому справлятись із цим жахіттям і продовжувати жити на руїнах власних планів.
Під час окупації Бучі, коли не було можливості вийти на зв’язок із близькими, для мене таким інструментом стали книги. Адже дослідження показують, що всього шість хвилин читання можуть допомогти знизити стрес до 60 відсотків. Це на 70 відсотків краще, ніж прослуховування музики, і на 300 відсотків ефективніше, ніж прогулянка. Читання дає можливість замінити негативні почуття позитивними і випасти з реальності, чого несамовито потребує наша свідомість.
У квартирі був такий холод, що, розмовляючи, у повітрі було видно хмарки пари. Я сиділа на балконі з книгою на колінах, намагаючись зігрітись під ранковими променями сонця, а вікна трусилися від мінометного обстрілу. Пам’ятаю, я дивилась на рожеве від вибухів небо і думала, що якось несправедливо було б померти, не дочитавши «Сильмариліон», бо це ж – найепічніша з існуючих книжок! Будь-яка мотивація – це мотивація, хіба ні?
Тож, продовжуємо жити, вірити і триматися за все, що має для нас значення».
За підсумками аналізу встановлено, що для фольклористики усноісторичні свідчення важливі як художні оповіді, які містять також власне фольклорні образи, висловлювання, сни, замовляння, повір’я тощо. Тому нашим першочерговим завданням є саме записування та збереження усноісторичних свідчень людей, які пережили досвід війни. При цьому повага до цих людей є необхідною умовою записування інтерв’ю. Виділені нами мотиви окупаційних свідчень у Ворзелі допомагають створити колективний образ життя нації в період катастроф, відтворити образи і емоції пережитого, допомагають зрозуміти себе і свого ворога на війні.

Lydiia Kozar,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-2997-6106,
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor,
Senior Researcher of Department of Ukrainian and Foreign Folklore Studies,
M. T. Rylsky Institute of Art History, Folklore Studies and Ethnology
of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: kozarli@ukr.net

Preservation of the folk truth about the beginning of the war in 2022: psychological features of the fixation of stories about the
occupation of Vorzel and Bucha

The article focuses on examining popular views on the occupation of Vorzel and Bucha, as conveyed in recorded oral history testimonies, which became a kind of folklore chronicle of the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2022. A study of the verbalization of pain in stories, interviews, and poetic works found on Internet sites. The main task is to convey to the world what the orcs did in occupied Vorzel and Bucha, our story of the beginning of the war in 2022.
Keywords: occupation of Vorzel, Bucha, oral history, Russian-Ukrainian war of 2022.