Деякі зауваження щодо видання «Щоденника» Володимира Дурдуківського

Тези доповіді

Кіржаєв Сергій Миколайович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6715-5686,
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник,
відділ археографії,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: kirzh@ukr.net

Деякі зауваження щодо видання «Щоденника»
Володимира Дурдуківського

Запропоновано загальні принципи й зазначено особливості підготовки археографічного видання «Щоденника» (1919–1929 рр.) педагога і громадського діяча, жертви радянського терору Володимира Федоровича Дурдуківського (1874–1938).
Ключові слова: В. Дурдуківський, педагогіка, школа, щоденник, ВУАН.

1. Ім’я Володимира Дурдуківського, одного з провідних практиків розбудови української національної школи, впровадження ідей гармонійного розвитку людини, учителя та керівника Першої української гімназії ім. Т. Шевченка у Києві (з лютого 1921 р. – Перша трудова школа ім. Т. Шевченка) посідає чинне місце в енциклопедіях, довідниках. Йому присвячено історично-біографічні дослідження (найповніші: Даниленко В. М., Кравченко А. А. Володимир Дурдуківський – педагог, критик, громадський діяч (1874–1938). Київ, 2000. 72 с.; Даниленко С. В. Будівничі українського світу: родина Дурдуківських (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.): до 140-річчя від дня народження В. Ф. Дурдуківського. Вінниця; Київ, 2014. 204 с.). Його педагогічну спадщину популяризують Педагогічний музей України і Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського. Однак, поки не з’явилося досить повної бібліографії праць В. Дурдуківського, хоча перелік різного рівня публікацій про самого педагога та його школу перевищує сьогодні сотню назв.
2. Найважливішим джерелом подальших дослідів має стати «щоденник» («щоденники») В. Дурдуківського за 1919–1929 рр. (Інституті архівознавства НБУВ, ф. 257, оп. 4, спр. 1–7). Цей унікальний біографічний наратив був ледве не головним джерелом для звинувачень самого автора і його друзів, колег, учнів на недоброї пам’яті процесі «Спілки визволення України» навесні 1930 р., цього справжнього прологу Великого терору в Україні. Слідчі ОДПУ ретельно проштудіювали записи Дурдуківського: червоний і синій олівець підкреслював або зазначав на маргінесах рядки, абзаци, цілі сторінки, присвячені певним відомим особам, згадкам про зустрічі, або «гуртки», фіксації авторських думок і ставлення перш за все до політичних подій в країні та за її межами, цитуванню або переказу слів третіх осіб. Катівники зробили нотатки учителя й частиною звинувачень учнів Дурдуківського у справі «викритої» «Спілки української молоді».
Й історики, і педагоги, які від кінця 1980-х рр. повернули суспільству ім’я В. Дурдуківського (діаспора ніколи не забувала його), використовували, згадували, цитували його щоденник. Було зроблено спробу опублікувати (за вимогами видання популярного характеру) текст діаріушу (Дурдуківський В. Щоденники (1919, 1921–1923) // Хроніка-2000, вип. 72. Київ, 2007. С. 368–484). На жаль, ця видана О. І. Путром із передмовою, але без коментарів початкова частина щоденника охоплює не більше п’ятої частини записів.
Насправді цей рукопис – це не просто щоденник, а саме шкільний щоденник педагога, завідувача школи, де школа-вчителі-учні тут – передусім. Записи дають змогу простежити народження нових ідей щодо навчання, соціально-виховної роботи, завдань української національної школи, ставлення автора до владної політики шкільної освіти тощо. Дурдуківський не лише творив справжню українську школу, а й відчував, яким прикладом його школа має стати для інших. Зазначимо критичний погляд Дурдуківського щодо методики педагогіки у радянській школі 1920-х рр. у СРСР і зокрема в Україні, його позитивне ставлення до європейських педагогічних методик, зокрема у Німеччині. І сьогодні уважні педагоги знайдуть багато цікавих і цінних думок із практики впровадження Дурдуківським як власних ідей, так і директивних настанов щодо організації й методів навчання у школі, зокрема з досвіду впровадження шкільного самоврядування.
Щоденник Дурдуківського – багатошарове джерело, він, якоюсь мірою, є «портретом епохи», рукопис зберіг цінні свідчення людських стосунків, це й літопис суспільно-політичного і культурного життя. До того ж записи Дурдуківського є цінним джерелом щодо діяльності Науково-педагогічної комісії ВУАН, Науково-педагогічного товариства (1925–1929).
Як і будь-який щоденник – нотатки Дурдуківського мають і деякий суб’єктивізм щодо оцінок. Утім, сьогодні є безумовна потреба зробити щоденник надбанням широкого кола читачів. Шкода, але культура особистого щоденника невдовзі кане в Лету.
На жаль, поки не вдалося з’ясувати долю архіву школи, якою завідував В. Дурдуківський, тому для оцінки важливості щоденника дуже слушною є думка самого автора, який записав 11 листопада 1926 р. щодо документів й матеріалів школи: «Коли б хоч зберегти для майбутнього історика, бо скільки вже цінного матеріалу загинуло» (ІА НБУВ, ф. 257, оп. 4, спр. 4, арк. 32зв.).
3. Наразі триває робота з коментування щоденника. Проведено непростий етап розшифровки рукопису – хоча почерк Дурдуківського досить читабельний, завжди присутня варіативність перш за все щодо прізвищ, яких у записках дуже багато і в більшості – це звичайні люди (рідні автора, учні, їхні батьки, педагоги, співробітники, гості-відвідувачі школи тощо). На жаль, сьогодні вкрай важко, а іноді й неможливо відновити біографічні відомості всіх згаданих осіб.
4. Головною особливістю щоденника є безперечно його мовно-граматична складова. Але вона є й найважчою щодо публікації. У виданні безумовно буде збережено вповні авторську стилістику, проте поки не вирішено остаточно питання щодо граматичної уніфікації тексту (у рукопису досить вагомий різнобій щодо граматики по різних роках). Текст Дурдуківського, який був філологом і літературознавцем, несе усю вагу складного процесу формування, упорядкування й унормування мовно-граматичних форм, фактично до створення «Українського правопису» (1928; надрукований 1929 р.) з єдиними усталеними нормами, правилами орфографії та пунктуації, кодифікацією фонетичної й морфологічної структури української мови.
На жаль, важко буде зберегти всі граматичні особливості оригіналу, доведеться якоюсь мірою уніфікувати написання, коментуючи такі заміни. Але тут буде дуже слушним пасаж самого Дурдуківського щодо проблеми української мови на той час в УСРР (запис 7 грудня 1926 р. щодо перевірки владою рівня знання мови його колегами-вчителями): «Я глибоко обурився цією заявою й різко відповідав: ми всі не знаємо мови й повинні вивчати її, – сучасне становище вкр[аїнської] мови таке, що її ніхто не може знати (вироблення термінології, – запутаний, неусталений, неудосконалений правопис)» (ІА НБУВ, ф. 257, оп. 4, спр. 4, арк. 43зв.).
Найпростішим, але не науковим вирішенням було б видати текст щоденника вповні за сучасними мовними нормами, проте чи є вони такими, що задовольняють сьогодні навіть філологів?
5. Постать В. Дурдуківського тісно пов’язана з ім’ям академіка УАН Сергія Олександровича Єфремова (1876–1939). Тут й спільне навчання та праця, родинні зв’язки і проживання в одному будинку, спільні погляди, трагічна доля через ганебну справу «СВУ», а щоденники Дурдуківського та Єфремова стали одними із головних джерел звинувачень.
Інформаційний рівень «Щоденників» Єфремова дуже високий, як і велич автора. Тому спробуємо додати в коментарях й найбільш яскраві фрагменти-аналогії з щоденника академіка (за виданням: Єфремов С. О. Щоденники. 1923–1929. Київ, 1997, 848 с.).
6. Слідчі документи ОДПУ (матеріали допитів, свідчення) 1929–1930 рр. будуть використані в коментарях. Утім, як додаток, подається повний текст «зізнання» В. Дурдуківського у січні 1938 р. за кілька днів до страти (з Колекції позасудових справ реабілітованих у ЦДАГОУ).

Sergii Kirzhaiev,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6715-5686,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Department of Archaeography,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: kirzh@ukr.net

Some remarks on the publication of Volodymyr Durdukivskyi’s «Diary»

The paper outlines the general principles and specific details of the preparation of an archaeographic edition of the «Diary» (1919–1929) by Volodymyr Fedorovych Durdukivskyi (1874–1938), a prominent educator, public figure, and victim of Soviet terror.
Keywords: V. Durdukivskyi, pedagogy, school, diary, VUAN.