Невідомі сторінки біографій Андрія та Володимира Стороженків (за листуванням з Освальдом Бургардтом)

Тези доповіді

Вусатюк Наталія Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/0009-0004-2079-1089,
кандидатка філологічних наук,
молодша наукова співробітниця,
відділ рукописних фондів, Центр рукописів,
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка,
Національна академія наук України,
Київ, Україна
e-mail: kotenkon@yahoo.com

Невідомі сторінки біографій Андрія та Володимира Стороженків
(за листуванням з Освальдом Бургардтом)

Висвітлено стосунки О. Бургардта та родини Стороженків, проаналізовано основні теми їхнього листування 1934–1938 рр. Заповнено прогалину в останньому, еміграційному, періоді біографії А. Стороженка.
Ключові слова: листи, біографія, А. Стороженко, В. Стороженко, О. Бургардт, Югославія.

Дослідники біографії історика й громадського діяча Андрія Володимировича Стороженка В. Сарбей, Н. Пазюра, С. Копилов та інші звертають увагу на те, що емігрантський період його життя досі залишається не з’ясованим, зокрема не відома точна дата його смерті, умовною датою смерті вважають 1924 або 1926 р. На еміграційні роки життя Андрія Стороженка, а також його родини, проливають світло сім його листів і листівок до Освальда Бургардта за період від 19 травня 1934 р. до 1 квітня 1938 р., а також два листи 1937 р. його старшого сина Володимира Стороженка до О. Бургардта, що збереглися в приватному архіві сина Юрія Клена Вольфрама Бургардта в Канаді (Лондон, Онтаріо). Усі листи рукописні, російською мовою із фрагментами німецькою та латинською мовами.
Зі Стороженками О. Бургардт був знайомий із гімназіальних часів. У 1908–1911 рр. він навчався в Першій київській гімназії, директором якої був Микола Стороженко, молодший брат Володимира Стороженка. Змушений сам заробляти на свої студії, О. Бургардт готував до школи синів В. Стороженка, виїжджаючи кілька років поспіль улітку в їхній маєток у Кучакові в Полтавській губернії (нині Бориспільського району Київської області). Ідилічні спогади про побутування в Кучакові відобразилися в російськомовному вірші майбутнього неокласика «Опять я вижу солнечный Кучаков…» (1914) і в першій частині «Попелу імперій» (1946). За свідченнями сестри О. Бургардта Жозефіни та його племінника Зіґфріда Венде, після смерті батька Фридриха Адама Бургардта в 1912 р. родина Бургардтів переїхала на помешкання в будинку Стороженків, імовірно, на вул. Рейтерській. Виявлене листування Стороженків із О. Бургардтом припадає на час викладацької праці останнього в Мюнстерському університеті в Німеччині.
Від 1 грудня 1934 р. до 1 травня 1935 р. А. Стороженко жив разом зі своїм середульшим сином Яковом (нар. 26.03.1898 р.) в його садибі в Белграді (Югославія), де залюбки відвідував російську публічну бібліотеку. Улітку 1935 р. А. Стороженко мешкав у Смедерево на винограднику в будинку старшого сина Володимира, а в листопаді-грудні наступного року – в Белграді за адресою: ulica Sanje Živanoviča, 27.
Про кар’єру сина Якова, який 1921 р. емігрував до Югославії, А. Стороженко писав: «Мій Яша вже давно увесь свій вільний від служби в міністерстві громадських робіт час присвячував підготовці до усного іспиту на здобуття наукового ступеня доктора права. Іспит відбувся 12-го червня, і він, слава Богу, склав його блискуче. Отож йому величезна гора з плечей упала. Залишається ще захист дисертації, але робота над дисертацією, як творча, значно легша й приємніша, ніж запам’ятовування 10 000 сторінок різних кодексів і коментарів до них» (лист від 19 червня 1935 р., переклад з російської наш). Також А. Стороженко згадував Яшиного сина Андика, який перейшов до 5-ого класу гімназії, та хвилювався за решту родичів, що залишилися в Києві, – дружину Марію, свого молодшого сина Андрія та внука Андрія, Володимирового сина: «У Києві справи моїх рідних ідуть кепсько. Андя, замість того, щоб наполегливо продовжувати свої медичні заняття на останньому курсі й тішитися, що незабаром отримає диплом лікаря, через наші перекази грошей для Марії Патрикіївни на Торгсин потрапив до в’язниці й невідомо, коли звідти вийде, а Марія Патрикіївна страшенно за нього хвилюється. Володин син А-ко, студент відновленого з минулої осені університету, перебуває в якихось “таборах”, і його доля також змушує бабусю хвилюватися» (лист від 19 червня 1935 р.). Однак у грудні наступного року А. Стороженко повідомляв, що його син Андрій уже працює сільським лікарем за 130 кілометрів від Києва.
А. Стороженка надзвичайно цікавила релігійна боротьба в Німеччині та формування німецької християнської церкви. У листі від 19 травня 1934 р. він цитував Альфреда Розенберга, просив свого адресата з’ясувати роль «імперського єпископа» Людвіга Мюллера та причини розколу в протестантській церкві.
А. Стороженко згадував, як працював під науковим керівництвом Олександра Котляревського і як невдалий вибір теми дослідження про Краледворський і Зеленогорський рукописи вплинув на його відхід від слов’янської філології. Бургардтові студії «Слова о полку Ігоревім» у взаємозв’язках з давньогерманським епосом наштовхнули А. Стороженка на низку текстологічних міркувань про давньоруську пам’ятку (лист від 30 листопада 1936 р.). У останньому листі, від 1 квітня 1938 р., він планував виїзд на виноградник, звітував про пересилку Бургардтові творів І. Шмельова та ділився своїми очікуваннями від майбутнього плебісциту в Німеччині та Австрії щодо аншлюсу.
Головною темою листа Володимира Андрійовича Стороженка (нар. 22.05.1896 р.) до Освальда Бургардта від 28 травня 1937 р. була підготовка останнього до поїздки в Югославію, яку він здійснив у вересні-жовтні того ж року. Сім’я В. Стороженка мала в Белграді квартиру, якою він запрошував скористатися свого адресата, адже влітку вона пустувала, коли всі домочадці перебиралися в будинок на винограднику в Смедерево над Дунаєм. В. Стороженко характеризує югославські готелі та їдальні, ціни на продукти, а також розповідає про своїх двох дітей: 12-літнього сина гімназиста Федю й 5-річну доньку Мусю, згадує дружину й батька, який живе з ними на винограднику. Колишній Бургардтів учень ділиться також інформацією про решту родини, що залишилася в Україні, – молодшого брата Андрія Андрійовича Стороженка (нар. 19.10.1900 р.), матір Марію Патрикіївну та свого старшого сина Андрія: «Андя тепер з мамою живе біля Києва. Він закінчив свої медичні науки і служить лікарем у лікарні, має там само квартиру. Мама почувається набагато краще за таких обставин. Дружина його кинула, і на Рейт[ерській] лишається тільки мій старший син Андрій, який обрав собі фах геолога, певно, сподіваючись на далекі експедиції. Його, схоже, приваблює те саме, що й мене замолоду, але мені це не зовсім вдалося».
У листі до керівництва Мюнстерського університету О. Бургардт формулював мету своєї поїздки до Югославії як наукову: «дослідити югославську мову», однак його син Вольфрам Бургардт вважає, що подорож мала передусім туристичний характер, а її головною метою була зустріч із А. Стороженком (електронний лист до авторки від 13 серпня 2023 р.). О. Бургардт побував також у Дубровнику, а на зворотному шляху – у Венеції. «Вражінь з мандрівки моєї дуже багато», – ділився він із Д. Донцовим після повернення.
У листі від 5 грудня 1937 р. В. Стороженко надсилає О. Бургардтові світлини, повідомляє, що пише й доопрацьовує вірші, розповідає, що в середині листопада батько перебрався до сина Якова, та висловлює занепокоєння новинами з Києва: «За своїх стає страшно».
Листи А. Стороженка до О. Бургардта – наразі остання його відома кореспонденція, що містить інформацію про долі членів родини, розкриває політичні й релігійні переконання та наукові інтереси історика на схилі літ, а також дає змогу переглянути умовну дату його смерті. У листах В. Стороженка йдеться про родинні справи та соціально-побутові умови життя в Югославії 1930-х років.

Nataliia Vusatiuk,
ORCID https://orcid.org/0009-0004-2079-1089,
Candidate of Philological Sciences, Junior Researcher,
Department of Manuscript Collections, Manuscripts Center,
Taras Shevchenko Institute of Literature,
National Academy of Sciences of Ukraine
Kyiv, Ukraine
e-mail: kotenkon@yahoo.com

Unknown aspects of Andrii and Volodymyr Storozhenko’s biographies
(based on correspondence with Oswald Burghardt)

The article covers the relationship between Oswald Burghardt and the Storozhenko family and analyzes the main topics of their correspondence from 1934 to 1938. It fills a gap in the final period of Andrii Storozhenko’s life in exile.
Keywords: letters, biography, Andrii Storozhenko, Volodymyr Storozhenko, Oswald Burghardt, Yugoslavia.