Близький Схід у зовнішній політиці Президента України Володимира Зеленського: від стратегічного партнерства до Drone Deal (за матеріалами офіційного інтернет-представництва)

Тези доповіді

Кукоба Лєна Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6602-9629,
кандидат історичних наук, наукова співробітниця,
інформаційно-аналітичний відділ,
Фонд Президентів України,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: lienakukoba@gmail.com

Близький Схід у зовнішній політиці Президента України Володимира Зеленського: від стратегічного партнерства до Drone Deal
(за матеріалами офіційного інтернет-представництва)

На основі повідомлень офіційного інтернет-представництва Президента України досліджено еволюцію близькосхідного напряму зовнішньої політики України у 2019–2026 рр. Простежено трансформацію від торговельно-економічного та інвестиційного партнерства до безпекової, гуманітарної, дипломатичної й оборонно-технологічної співпраці. Особливу увагу приділено відносинам із Туреччиною, Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ, а також значенню Drone Deal у розвитку безпекового партнерства.
Ключові слова: Близький Схід, Президент України, Володимир Зеленський, Туреччина, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати, зовнішня політика, безпекове партнерство, Drone Deal, оборонні технології.

Одним з важливих напрямків зовнішньої політики Президента України Володимира Зеленського займає Близький Схід. Аналіз повідомлень Офіційного інтернет-представництва за 2019–2026 рр. дає змогу простежити суттєву трансформацію пріоритетів та інструментів взаємодії України з державами цього регіону від економічного співробітництва до надання власної експертизи та технологій.
Серед ключових країн регіону у відносинах з Україною варто виокремити, першою чергою, Туреччину. Уже під час офіційного візиту Президента України до Туреччини 7 серпня 2019 р. центральними питаннями переговорів стали торговельно-економічна та інвестиційна співпраця, а також завершення переговорів щодо Угоди про вільну торгівлю. Володимир Зеленський підкреслив: «Ми домовилися про подальше розширення торговельно-економічної та інвестиційної співпраці». Одночасно турецька сторона підтвердила підтримку територіальної цілісності України та невизнання анексії Криму. Тож економічна взаємодія від самого початку поєднувалася з політичною підтримкою України.
У 2020 р. українсько-турецькі відносини почали набувати виразнішого безпекового змісту. Під час переговорів у Стамбулі було підписано документи щодо військового та оборонно-промислового співробітництва, зокрема меморандум про реалізацію спільних оборонних проєктів. Серед напрямів співпраці визначалися бойові кораблі, безпілотні літальні апарати та двигунобудування. Президент України наголосив: «Саме співпраця у сфері оборонної промисловості є визначальною для розвитку нашого стратегічного партнерства».
Тож можна прослідкувати, що у 2019–2021 рр. українсько-турецьке стратегічне партнерство поступово виходило за межі традиційної політичної та економічної взаємодії. Важливим проявом цього процесу стала співпраця з турецькою компанією Baykar. У вересні 2021 р. Україна та Baykar підписали меморандум щодо будівництва спільного навчально-випробувального центру, який мав забезпечувати обслуговування, ремонт і модернізацію безпілотників Bayraktar, а також підготовку персоналу. Таким чином, йшлося вже не лише про придбання озброєння, а про формування спільної технологічної та виробничої бази.
Разом з відносинами з Туреччиною Україна розбудовувала співпрацю з іншими державами регіону. Наприклад, із Катаром на початковому етапі домінували економічний та інвестиційний напрями, зокрема, енергетика, інфраструктура та залучення інвестицій. Це свідчило про прагнення України сформувати широку мережу партнерських відносин із державами Перської затоки.
Початок повномасштабної російської агресії у 2022 р. став принциповим переломним моментом. Зміст української взаємодії з державами Близького Сходу значно розширився. До традиційних економічних та політичних питань додалися продовольча безпека, гуманітарне посередництво, повернення українських громадян, дипломатична підтримка та залучення держав регіону до пошуку шляхів припинення війни.
На цьому етапі одне з ключових місць продовжила займати Туреччина. Її роль була пов’язана, насамперед, із функціонуванням Чорноморської зернової ініціативи. У такий спосіб українсько-турецьке партнерство отримало продовольчо-дипломатичний вимір. Водночас оборонна складова двосторонніх відносин продовжувала розвиватися, а серед напрямів співпраці стали військово-промисловий комплекс, розвиток технологій та виробництво безпілотників.
У цей період було активізовано відносини із Саудівською Аравією, яка з 2023 р. почала виступати як важливий учасник дипломатичних процесів, а не тільки розглядалась як економічний партнер. Саме в Джидді 5–6 серпня 2023 р. відбулись консультації щодо ключових принципів відновлення сталого та справедливого миру для України. У них взяли участь представники понад 30 держав. За підсумками зустрічі Андрій Єрмак зазначив: «З кожним кроком кількість країн, які безумовно поважають незалежність України, територіальну цілісність, суверенітет і готові працювати [...] над реалізацією [...] Формули миру, стає більше».
Значення Саудівської Аравії для української дипломатії визначалося також її готовністю брати участь у подальшій реалізації Української формули миру. Таким чином, Джидда стала одним із майданчиків, через які Україна прагнула залучити держави Глобального Півдня до обговорення принципів справедливого миру. Для української зовнішньої політики це означало поступовий вихід за межі двосторонньої дипломатії та формування ширшої мережі міжнародної підтримки.
Водночас важливим гуманітарним партнером став Катар. Упродовж 2023–2024 рр. катарська сторона сприяла поверненню незаконно депортованих і примусово переміщених українських дітей. Катар також долучився до гуманітарної ініціативи «Зерно з України» та підтримував Українську формулу миру. У повідомленнях інтернет-представництва посередницька роль Катару розглядалася як важлива складова гуманітарної дипломатії України. У такий спосіб економічне партнерство поступово доповнилося гуманітарним та дипломатичним вимірами.
Окрему роль у цей період було відведено Об’єднаним Арабським Еміратам. Вони не тільки надавали гуманітарну та продовольчу підтримку, а й стали посередником у процесах обміну українських військовополонених. Під час офіційного візиту Президента України до Абу-Дабі у лютому 2025 р. Володимир Зеленський подякував еміратській стороні за сприяння у звільненні українських військових із російського полону. На той момент за посередництва ОАЕ відбулося вже 12 обмінів.
Таким чином, у 2022–2025 рр. близькосхідний напрям зовнішньої політики України набув комплексного характеру. Туреччина стала важливим безпековим та продовольчо-дипломатичним партнером, Саудівська Аравія – одним із ключових майданчиків дипломатичного залучення держав регіону до реалізації Формули миру, Катар – гуманітарним посередником, а ОАЕ – важливим учасником процесів повернення українських полонених. Паралельно з цим зберігалися економічний, інвестиційний та енергетичний напрями співпраці.
У 2026 р. відбулись принципові зміни. Україна починає активніше використовувати власний досвід війни як ресурс зовнішньої політики. Йдеться передусім про технології протидії безпілотним і ракетним атакам, захист критичної інфраструктури та організацію багаторівневої системи захисту неба.
28 березня 2026 р. Україна та Катар домовилися про партнерство в оборонній сфері на 10 років. Домовленості охоплюють оборонну промисловість і технології, протиповітряну оборону, протидію дронам, підготовку військових, обмін досвідом, кібербезпеку, штучний інтелект та системи управління. Важливо, що паралельно українські фахівці працювали в Катарі, оцінюючи його спроможності щодо відбиття повітряних загроз та напрацьовуючи конкретні рішення для посилення захисту неба. Отже, у відносинах із Катаром відбулась своєрідна зміна позицій. Якщо раніше Україна була зацікавлена передусім у катарських інвестиціях та економічній співпраці, то у 2026 р. вона вже пропонує власні військові технології, експертні знання та практичний досвід. Це є одним із найбільш помітних проявів зміни ролі України у відносинах із державами Близького Сходу.
Подібна тенденція проявилася у відносинах із Саудівською Аравією. Під час зустрічі 24 квітня 2026 р. Володимир Зеленський визначив три основні напрями стратегічної безпекової домовленості: «Перший – експорт нашої української безпекової експертизи та спроможностей у захисті неба. Другий – енергетична співпраця [...] Третій – напрямок продовольчої безпеки». Ця заява засвідчує те, що українська сторона вже не розглядає безпекове партнерство винятково як отримання допомоги. Україна позиціонує власні спроможності як предмет експорту та взаємовигідного співробітництва. Унікальний досвід ведення сучасної війни, зокрема протидії масованим повітряним атакам, перетворюється на новий інструмент української зовнішньої політики.
Найбільш концентрованим проявом цієї трансформації став Drone Deal. 21 квітня 2026 р. Президент України повідомив: «ми домовилися про 10-річні договори вже з трьома ключовими країнами: Саудівською Аравією, Еміратами й Катаром».
Зміст Drone Deal виходить за межі традиційного військово-технічного співробітництва. Передбачено експорт української зброї, співвиробництво, створення виробничих ліній в Україні та інших державах, спільну розробку нових технологій і довгострокове фінансування. Отже, йдеться про формування стійкої системи оборонно-технологічної взаємодії, а не про окремі поставки озброєння.
У цьому контексті Drone Deal можна розглядати як логічний результат попередньої еволюції близькосхідного напряму. Співпраця з Туреччиною у сфері безпілотних технологій у 2021 р. стала одним із перших прикладів переходу від закупівлі озброєння до спільної технологічної та виробничої діяльності. У 2022–2025 рр. держави регіону дедалі активніше залучалися до гуманітарних, продовольчих та дипломатичних ініціатив України. У 2026 р. ці різні напрями починають поєднуватися з довгостроковими безпековими та технологічними домовленостями.
Отже, на основі офіційних матеріалів президента близькосхідний напрям у зовнішній політиці Президента України Володимира Зеленського пройшов шлях від стратегічного, економічного партнерства і комплексної безпекової взаємодії до укладення довгострокового оборонно-технологічного співробітництва. Drone Deal у цьому процесі став проявом ширшої трансформації, за якої український досвід війни, оборонні технології та безпекова експертиза стають важливими інструментами міжнародного партнерства України з державами Близького Сходу.

Liena Kukoba,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-6602-9629,
PhD (History),
Research Associate,
Information and Analytical Department,
Foundation of the Presidents of Ukraine,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: lienakukoba@gmail.com

The Middle East in the Foreign Policy of the President of Ukraine Volodymyr Zelensky: From Strategic Partnership to Drone Deal
(based on materials from the official online representation)

Based on reports from the official website of the President of Ukraine, this study examines the evolution of Ukraine’s foreign policy toward the Middle East from 2019 to 2026. It traces the transformation from a trade, economic, and investment partnership to cooperation in the areas of security, humanitarian affairs, diplomacy, and defense technology. Particular attention is devoted to relations with Turkey, Saudi Arabia, Qatar, and the UAE, as well as to the significance of the Drone Deal in the development of security partnerships.
Keywords: Middle East, President of Ukraine, Volodymyr Zelenskyy, Ukraine, Turkey, Saudi Arabia, Qatar, United Arab Emirates, foreign policy, security partnership, Drone Deal, defense technologies.