Віктор Косенко — Олександр Дзбанoвський. Життєві і творчі роздоріжжя: з історії одного листа

Тези доповіді

Волосатих Ольга Юріївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-3713-4187,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
доцентка кафедри історії української музики та музичної фольклористики,
Національна музична академія України,
Київ, Україна
е-mail: vololga7@gmail.com

Віктор Косенко – Олександр Дзбанoвський.
Життєві і творчі роздоріжжя: з історії одного листа

Професійні й особистісні контакти діячів української музичної культури пер-ших десятиліть ХХ ст. є полем перспективної проблематики наукових дослі-джень. Панорама окремих етапів вітчизняної мистецької історії (на кшталт першої третини ХХ ст.) з її численними малодослідженими складниками заслу-говує на прискіпливу увагу науковців. Розгалужена система зв’язків між пред-ставниками різних галузей мистецтва й науки може розглядатись як значущий чинник культуротворення відповідного періоду.
Ключові слова: українська музична культура перших десятиліть ХХ ст., епісто-лярна спадщина, архівні зібрання, життєтворчість Віктора Косенка, життєтвор-чість Олександра Дзбановського.

Останніми роками розширення уявлень про повсякденне оточення й твор-чі контакти Віктора Косенка сягнуло значного поступу. Вже впевнено можна говорити про спілкування (а також листування) композитора з Юрієм Масюти-ним, Василем Барвінським, Богданом Бережницьким, Леонідом Лісовським, Юрієм Ткаченком. На рівні досить імовірних припущень – ім’я Гната Хоткеви-ча.
У цьому переглянутому й оновленому переліку знайомств митця виринає також ім’я композитора, педагога, публіциста, музикознавця-просвітника, му-зично-громадського діяча, організатора музично-бібліотечної справи в Україні Олександра Дзбановського (Дзбанівського). Переконливим свідченням цього є принаймні комплект збережених листів Віктора Косенка з приводу організації його авторських концертів у Харкові навесні 1928 р. Фактично можна ствер-джувати, що саме так підсумовувався харківський період діяльності Дзбановсь-кого та, зокрема, його робота в Народному комісаріаті освіти (1921–1928) перед остаточним переїздом до Києва. Проте постає питання: у контексті яких саме зв’язків – харківських чи житомирських або навіть київських – найбільш впев-нено варто розглядати це знайомство? З першого погляду характер змісту текс-тів збереженого листування насамперед начебто підтверджує версію суто про-фесійних контактів композитора з авторитетним представником НКО. Проте уважніше «вчитування», аналіз «інтонації» тексту, а особливо – підсумкових розділів дописів і постскриптумів демонструють приязність стосунків, прита-манну давньому знайомству, позбавленому «офіціозу». Ця ж тепла інтонація разом із деякими особистісними доповненнями в тексті змушують припустити, що до початку цього знайомства, хай і опосередковано, спричинилися представ-ники житомирського кола спілкування Віктора Косенка. Адже Олександр Дзба-новський понад десять років свого життя (1897–1909) присвятив розвитку музи-чної культури в Житомирі: викладав співи (у тому числі хоровий) у трьох жіно-чих гімназіях міста й історію музики в музичній школі місцевого Артистичного товариства; паралельно виконував функції директора-розпорядника цієї органі-зації, ініціював і здійснював численні мистецькі заходи, здебільшого сам висві-тлював їх у пресі (зокрема й центральній); зіткнувшись із браком і неактуальні-стю відповідного навчально-методичного репертуару, вдався до активної ком-позиторської й редакторської роботи, уклавши численні опубліковані згодом провідними видавництвами збірки, які містили з-поміж іншого кілька десятків оригінальних авторських обробок українських народних пісень (переважно з власних записів митця). Значущість його організаційного й творчого доробку для процесів культуротворення регіону, становлення мистецької інфраструкту-ри, музичного шкільництва є незаперечною. Тож відповідно архівні, зокрема епістолярні, матеріали переконливо засвідчують формування у той період ме-режі знайомств, які підтримувалися впродовж подальшого життя Дзбановсько-го. У цьому контексті насамперед варто згадати незмінного учасника косенків-ського житомирського тріо (а до того, звісно ж, не менш активного в місцевому Артистичному товаристві) Василя Коломойцева; з найближчого оточення Вік-тора Косенка – його дружину Ангеліну Володимирівну, яка вочевидь навчалася під керівництвом Дзбановського в гімназичні роки, а також, як виявляється, пов’язаного з косенківською сім’єю не лише дружніми, а й родинними відноси-нами Михайла Петровича Кудрицького. Звісно ж, постать і доробок видатного науковця й освітянина, одного із засновників метеорологічної мережі України, фундатора Товариства дослідників Волині, одного з «батьків» Житомирського педагогічного університету імені Івана Франка зараз перебуває лише на почат-ковому етапі неупередженого наукового осмислення. Не менш перспективним полем для подальших досліджень є діяльність інших представників унікальної родини, яка поєднала точно- й природничо-науковий, лінгвістичний і мистець-кий хист, але зазнала трагічного впливу соціополітичних подій буремного сто-ліття. Адже свою роль у вітчизняному культуротворенні відіграли також мовоз-навець і перекладач, унікальний дослідник літературного й мовного процесу XVII–XVIII ст. Євген Кудрицький та один із піонерів Мистецького об’єднання «Березіль», учасник його першої вистави як актор і автор першої березольської постановки Миколи Куліша («Комуна в степах» 1925 р.) як режисер, активний діяч Режисерського штабу «Березоля» Павло Кудрицький. Тож цілком імовірно, що саме сімейство Кудрицьких могло стати гаданою сполучною ланкою між Віктором Косенком і Лесем Курбасом. Але якщо такий контакт є лише припу-щенням, висловлюваним деякими дослідниками на підставі опосередкованих, документально не підтверджених свідчень, то факт близького знайомства Ми-хайла Кудрицького з Олександром Дзбановським підтверджується відповідною «інтонацією» виявленого на сьогодні збереженого листа, згадками спільних знайомих (між іншими – Ангеліни Косенко) і членів родини тощо. До речі, шлях згаданого епістолярного зразка до сучасних читачів і дослідників сам по собі є досить показовим у контексті біографістики українського музичного мис-тецтва першої третини ХХ ст., адже виявлено його аж ніяк не в зібранні адресата чи адресанта.
Повертаючись до стосунків Віктора Косенка з Олександром Дзбановсь-ким, можна стверджувати, що знайомство, яке, найімовірніше, виникло за посе-редництва найближчого оточення композитора, вочевидь набуло характеру дружніх стосунків: окрім згаданого комплекту листів про це свідчать неоднора-зові згадки звернень про допомогу в адміністративних питаннях, за консульта-цією тощо в інших особових документах, а також той факт, що саме серед папе-рів Олександра Дзбановського збереглося єдине виявлене на сьогодні власнору-чне свідчення Віктора Косенка про факт його народження саме у Варшаві, а не в Санкт-Петербурзі, як зазначалося у відомих пізніших автобіографічних докуме-нтах.
Безсумнівно, історія творчих і особистих контактів будь-якого представ-ника української музичної культури становить перспективну, майже невичерп-ну проблематику подальших наукових розвідок. Професійні й особистісні зв’язки формувалися в різний спосіб, подекуди досить несподівано. Тож на тим більш прискіпливу увагу заслуговують численні складники панорами виокрем-лених етапів вітчизняного культуротворення на кшталт першої третини мину-лого століття.

Olga Volosatykh,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-3713-4187,
PhD (Art Studies), Associate professor,
Associate professor of the History of Ukrainian Music and Musical Folklore Department,
National Musical Academy of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: vololga7@gmail.com

Viktor Kosenko – Oleksandr Dzbanovsky.
Life and creative crossroads: from the story of a single letter

The professional and personal connections among figures in Ukrainian musical culture during the first decades of the 20th century represent a promising area for scholarly research. An overview of specific periods in Ukrainian art history (such as the first third of the twentieth century), with its numerous under-researched aspects, deserves close attention from scholars. The extensive network of connections between representatives of various fields of art and science can be viewed as a significant factor in the cultural development of that period.
Keywords: Ukrainian musical culture of the first decades of the 20th century, correspondence, archival collections, the life and work of Viktor Kosenko, the life and work of Oleksandr Dzbanovsky.