Меморіальні онлайн-платформи загиблих захисників України у соціокомунікаційному вимірі

Тези доповіді

Вернік Юлія Вікторівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0783-5372,
наукова співробітниця відділу формування біобібліографічних
інформаційних ресурсів,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: juliiavernik@gmail.com;
Комарянська Тетяна Вікторівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4967-8392,
молодша наукова співробітниця відділу формування біобібліографічних
інформаційних ресурсів,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: tatvish01@gmail.com

Меморіальні онлайн-платформи загиблих захисників України
в соціокомунікаційному вимірі

Досліджено онлайн-платформи пам’яті загиблих захисників України та запропоновано їх типологію за соціальною структурою суб’єкта-творця. На основі контентного, порівняльного й типологічного аналізу виокремлено шість типів платформ: державні й муніципальні, освітні, військові, громадські й волонтерські, медійні й культурні, родинні й приватні. Визначено специфіку їх функцій, форматів подання інформації та рівня інтерактивності. Показано поліцентричний характер цифрового меморіального простору України.
Ключові слова: онлайн-платформа, загиблі захисники України, типологія, соціальні медіа, російсько-українська війна.

За роки повномасштабної війни в українському цифровому просторі сформувалася мережа ресурсів, присвячених пам’яті загиблих захисників і мирних жителів. Представленість меморіальних платформ варіюється від офіційних державних реєстрів втрат до персональних сторінок у соціальних мережах, які створюють рідні загиблих, та значно різниться за суб’єктом створення, метою, обсягом і форматом подання інформації, ступенем структурованості даних та інтерактивності. Водночас цілісної типологізації таких платформ у вітчизняному соціокомунікаційному дискурсі досі не запропоновано, що й зумовлює актуальність напрацювань.
Проблематика цифрової і колективної пам’яті перебуває у фокусі уваги зарубіжних і українських дослідників, що вивчають практики комеморації в добу диджитальних медіа, розвиваються дослідження медіапам’яті, воєнної журналістики та онлайн-комунікації в умовах війни, однак спеціальні праці щодо дослідження меморіальних платформ, присвячені загиблим захисникам України, наразі є нечисленними.
У процесі роботи був застосований метод контентного аналізу (для дослідження текстової, візуальної і структурної складової сайтів); порівняльний аналіз (для зіставлення структури персональних сторінок загиблих на ресурсах різної відомчої належності для виявлення спільних і відмінних елементів їх наповнення (обсяг біографічної довідки, наявність фотографій, спогадів рідних, відеоматеріалів, статистичних даних). Типологічний метод був застосований для групування ресурсів за соціальною природою суб’єкта-творця, у результаті якого ми виокремили: 1) державні й муніципальні інституції; 2) заклади освіти; 3) військові структури; 4) громадські організації, фонди й волонтерські спільноти; 5) медіа, культурні й релігійні інституції; 6) родини, побратими й приватні особи. Розглянемо кожен тип детальніше.
До першого типу належать офіційні реєстри втрат і меморіальні розділи на сайтах органів державної влади й органів місцевого самоврядування. На головних сторінках регулярно публікуються короткі інформаційні замітки про вшанування пам’яті загиблих захисників, присвоєння звань і нагород, повернення загиблих на щиті. Деякі муніципальні адміністрації розміщують на своїх сайтах спеціалізовані меморіальні проєкти, як наприклад, Донецька міська адміністрація, де реалізовано три таких проєкти: «Місто героїв» (біографічні довідки 36 загиблих захисників з 2014 року), «Меморіал пам’яті. Захисники з Донеччини» (абетковий перелік загиблих із 2022 року з фото й стислою біографічною довідкою) та «І в спогадах Герої оживуть» (спогади рідних, друзів, колег у формі новел, листів, віршів). Це засвідчує, що ресурси державного й муніципального типу поєднують дві функціональні моделі: оперативно-новинну (короткі інформаційні замітки) і архівно-меморіальну (структуровані бази даних із персональними сторінками загиблих).
Другий тип платформ формують шкільні, ліцейні й університетські меморіальні сторінки, присвячені учням, студентам, викладачам і випускникам, які загинули на фронті. ЗВО створюють віртуальні «книги» чи «галереї» пам’яті університетської спільноти («Дошка пам’яті» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (портрети 49 загиблих випускників і студентів), «Галерея пошани і пам’яті» Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (41 біограма, структурована за факультетами), віртуальний меморіал «Герої не вмирають» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, рубрика «Сторінки пам’яті» Центральноукраїнського національного технічного університету). Персональна сторінка, як правило, містить фотографію і фактографічну довідку (ПІБ, роки життя, факультет і роки навчання, дата й обставини загибелі), іноді є розширена розповідь зі спогадами викладачів і однокурсників.
Третій тип об’єднує сайти й сторінки силових структур, бригад, батальйонів і ветеранських асоціацій, на яких виокремлено розділи пам’яті полеглих побратимів. Прикладами є рубрика «Видатні розвідники / Галерея Героїв» на сайті ГУР Міністерства оборони України, рубрика «Вічна пам’ять» на сайті Національної гвардії України та розділ «Вічна пам’ять Героям-прикордонникам» на сайті Державної прикордонної служби України. Специфіка в офіційно-документальному стилі (звання, підрозділ, нагороди, обставини загибелі) та професійна ідентичність, що відрізняє їх від, переважно біографічно-особистісного наповнення, освітніх і родинних ресурсів.
Четвертий, найбільш розгалужений тип становлять незалежні меморіальні платформи, створені громадськими організаціями, фондами й волонтерськими спільнотами: Memorial.ua, «Книга пам’яті полеглих за Україну», «Український меморіал». Ці ресурси характеризуються найкращим ступенем структурованості даних і функціональності пошуку й загалом виконують функцію не лише меморіалізації, а й документування та обліку втрат, що зближує їх із завданнями державних інституцій.
До п’ятого типу належать проєкти засобів масової інформації, онлайн-виставки музеїв і бібліотек та електронні поминальні матеріали. На сайтах ЗМІ співіснують два жанрові регістри: короткі інформаційні замітки в рубриці «Новини» й публіцистичні некрологи з життєписом воїна і спогадами рідних (матеріали УНА Укрінформ, рубрика «Війна. Хвилина мовчання»; портал ЦензорНет (зокрема інтерв’ю з побратимами загиблих), цифровий меморіал полеглих героїв Мукачівської громади в музеї «Паланок», виставка «Воїни світла» з понад 300 портретами полеглих воїнів, персональні фотовиставки, виставка «Ненароджені для війни», присвячена воїнам 82-ї окремої ДШБ). Бібліотеки регулярно організовують книжкові й електронні виставки, присвячені загиблим героям. Спільною рисою цього типу платформ є високий рівень мультимедійності й жанрової різноманітності в поєднанні журналістського, музейно-виставкового й меморіального дискурсів.
Останній, шостий, тип охоплює індивідуальні цифрові сторінки пам’яті, особисті блоги й сторінки в соціальних мережах, матеріали про приватні ініціативи родин. Прикладом є новина про мешканку Кіровоградщини, яка стала волонтеркою в пам’ять про сина, загиблого на війні (https://suspilne.media/kropyvnytskiy/253552-zitelka-kirovogradsini-stala-volonterkou-u-pamat-pro-svogo-zagiblogo-na-vijni-sina/). На відміну від інституційних типів платформ, ресурси цього типу не мають уніфікованої структури, вирізняються високим ступенем емоційності й особистісної залученості автора.
Проведене дослідження дало змогу розробити типологію онлайн-платформ пам’яті загиблих захисників України за критерієм соціальної структури суб’єкта-творця. Кожен тип характеризується специфічним поєднанням функцій (документально-інформаційної, виховної, обліково-архівної, наративно-публіцистичної, меморіально-емоційної), форматів подання матеріалу (короткі новинні замітки, структуровані біографічні бази даних, віртуальні меморіали, спецпроєкти) і ступеня інтерактивності й пошукової функціональності ресурсу. Запропонована типологія засвідчує поліцентричний характер сучасного українського цифрового меморіального простору, який формується одночасно і зусиллями держави, закладів освіти й силових структур, і завдяки громадським, волонтерським, родинним і особистим ініціативам, що створює передумови для подальшого розвитку єдиного цифрового меморіального простору України.

Yuliia Vernik,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-0783-5372,
Research Associate of Department of Formation of Biobibliographic
Information Resources,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: juliiavernik@gmail.com;
Tetiana Komarianska,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-4967-8392,
Junior Research Associate of Department of Formation of Biobibliographic Information Resources,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: tatvish01@gmail.com

Online memorial platforms for Ukraine’s fallen defenders
in the context of social communication

This article examines online platforms dedicated to the memory of Ukraine’s fallen defenders and proposes a typology of these platforms based on the social structure of their creators. Based on content, comparative, and typological analyses, six types of platforms are identified: state and municipal, educational, military, civic and volunteer, media and cultural, and family and private. The specific features of their functions, formats of information presentation, and levels of interactivity are determined. The polycentric nature of Ukraine’s digital memorial space is demonstrated.
Keywords: online platform, fallen defenders, typology, social media, Russian-Ukrainian war.