АВТОРСЬКЕ ПРАВО В ЦИФРОВУ ЕПОХУ: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Тези доповіді

Приходько Людмила Федорівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1674-1001,
кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця,
старша наукова співробітниця,
відділ архівознавства і документознавства,
Інститут архівознавства,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net

АВТОРСЬКЕ ПРАВО В ЦИФРОВУ ЕПОХУ:
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Прокоментовано актуальність проблематики авторського права в діяльності державних архівних установ, які зберігають документи Національного архівного фонду (НАФ). Розглянуто визначені українськими науковцями-правниками основні тенденції та проблеми розвитку авторського права в умовах сучасної цифрової епохи, що формуватимуть відповідне правове регулювання і можуть слугувати певними орієнтирами для архівної практики.
Ключові слова: авторське право, цифрові технології, цифрова трансформація, архівні установи.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у сфері авторського права почали відбуватися глибокі зміни, зумовлені впливом науково-технічних і технологічних інновацій цифрового розвитку. Динаміка використання цифрових технологій (штучний інтелект, блокчейн, великі дані, хмарні обчислення, цифрові платформи), всеохоплюваність цифровізації, розвиток цифрової сфери (цифрового середовища, мережі «Інтернет») і пов’язана з цими процесами цифрова трансформація, що фіксує докорінні й масштабні перетворення всіх аспектів життєдіяльності людини, суспільства, держави на всіх рівнях соціальної взаємодії – міжособистісному, національному, глобальному, надають підстави науковцям визначити сучасний етап розвитку цивілізації як цифрову епоху. Багатовимірні реалії цифрової епохи призвели до появи нових об’єктів авторського права з особливими властивостями – цифрових за походженням і оцифрованих, нових способів і засобів їх використання, нових форм художньої творчості, окреслили нові підходи до правового регулювання захисту прав суб’єктів авторського права, активізували пошук шляхів досягнення балансу приватних і публічних інтересів у питаннях забезпечення доступу до культурної спадщини, правомірного використання її цифрового контенту. Варто підкреслити, що нині проблеми авторського права є актуальними в діяльності державних архівних установ, які зберігають документи НАФ. Наявність у складі НАФ документів, що належать до об’єктів авторського права, реальна перспектива подальшого збільшення їх обсягів завдяки передаванню до державних архівних установ від джерел комплектування – фізичних і юридичних осіб на постійне зберігання створених ними архівних фондів і колекцій, що можуть містити документи з аналогічним правовим статусом, зобов’язує архівістів дотримуватися вимог законодавства України у сфері авторського права і в повсякденній діяльності оперативно вирішувати широке коло проблем, пов’язаних з його правозастосовною практикою. В умовах повномасштабної гібридної війни, розв’язаної російським агресором проти України, діяльність архівних установ набуває стратегічного значення для зміцнення національної безпеки нашої держави, протидії екзистенційним загрозам українській ідентичності, формування й збереження історичної пам’яті нинішніх і майбутніх поколінь українців. У контексті зазначеного ключовими завданнями архівістів є: забезпечення збереженості документальних зібрань НАФ та їх якісне поповнення; створення умов відкритого, універсального, високотехнологічного доступу до архівних інформаційних ресурсів; популяризація в суспільстві надбань національної архівної спадщини та її презентація в світовому культурному просторі. При цьому необхідно брати до уваги зміни в законодавстві України, включаючи авторське право, зумовлені його євроінтеграційним вектором розвитку, і керуватися відповідними нормативно-правовими актами.
Теоретичне підґрунтя дослідження обраної нами проблематики становлять публікації українських авторів А. Бізюка і В. Олійника, І. Ващинця, Р. Еннана, І. Зайцевої-Калаур та І. Цвігун, К. Зерова, Ю. Капіци, К. Кириченко,Х. Кметик-Подубінської, А. Кодинця, Л. Майданик, О. Піхурець, О. Старченко, Л. Тарасенка, В. Токаревої, В. Троцької, О. Улітіної, Є. Харитонова та О. Харитонової, І. Чхеайло, А. Шевченка, І. Драгана таМ. Григорчука, А. Штефан, О. Штефан, І. Якубівського, Н. Янчук та інших, в яких проаналізовано глибокі зміни в праві, правових інститутах, юридичній практиці та правовідносинах в цифрову епоху, генезис і еволюцію авторського права в Європі та Україні, його основні тенденції сучасного розвитку під впливом цифрових технологій, впровадження технологій штучного інтелекту в процеси генерації контенту, правові механізми захисту суб’єктів авторського права в цифровому середовищі (мережі «Інтернет»), розроблення ефективних моделей ліцензування і договірних відносин щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права, а також проблемні аспекти адаптації законодавства України у сфері авторського права до стандартів ЄС.
Українськими науковцями акцентовано увагу на таких основних тенденціях розвитку авторського права під впливом цифрових технологій, які формуватимуть відповідне правове регулювання і можуть слугувати певними орієнтирами для архівної практики: переважання цифрової форми існування об’єктів авторського права; наявність виключно цифрових об’єктів авторського права (комп’ютерна програма), а також об’єктів, що існують майже завжди у цифровій формі (з часом стануть виключно цифровими) – бази даних, аудіовізуальні твори, фотографії; створення більшості об’єктів авторського права в цифровому форматі з подальшим їх переведенням за потреби в паперову або іншу форму вираження; виникнення нових цифрових об’єктів авторського права (мультимедійних творів); можливості швидкого оцифрування вже існуючих об’єктів авторського права (фотографій, фільмів, книг, архівних документів тощо), їх переведення в цифрову (електронну) форму, зокрема у файл певного виду (текстовий, зображення тощо); швидкий обмін інформацією завдяки мережі «Інтернет» із наданням можливостей поширювати, передавати, розповсюджувати об’єкти авторського права по всьому світу; нові способи використання й поширення об’єктів авторського права в цифровому середовищі (хмарні технології, стрімінг тощо); множинність електронних примірників певного об’єкта авторського права, зумовлена копіюванням й використанням його файлу різними особами в один і той самий час, але у різних місцях; збільшення можливостей щодо зміни, переробки, адаптації твору, який існує в цифровій формі, переважно завдяки комп’ютерному обладнанню (йдеться в т. ч. про смартфони, планшети, ноутбуки); штучний інтелект (ШІ) визнається однією з найпоширеніших технологій сучасності, втім, попри очевидні переваги, використання ШІ виявило низку викликів і загроз, в їх числі: етичні проблеми, пов’язані з визначенням авторства, меж творчої суб’єктності, оригінальності й автентичності творів, адже через здатність ШІ генерувати тексти, зображення, зростання його ролі як творця об’єктів авторського права антропоцентрична концепція творчості в авторському праві, згідно з якою автором твору може бути лише людина, втрачає свою стабільність; етичні аспекти щодо використання ШІ в наукових дослідженнях, мистецтві; ризики маніпулятивного впливу, розповсюдження упереджень і дезінформації; суперечливість реалій цифрового простору: протиріччя між динамікою накопичення інформації цифрового походження і темпами старіння технічних параметрів обладнання й програмного забезпечення; посилення кіберзагроз, посягання на безпеку інформації конфіденційного чи приватного характеру, збільшення порушень авторських прав (несанкціоноване копіювання тексту або зображення, завантаження на вебресурс твору, цифрове відтворення без дозволу автора, піратство, плагіат тощо) і відповідно удосконалення цивільно-правових способів захисту авторського права; посилення уваги до вагомості принципу дотримання балансу інтересів авторів і суспільства (приватних і публічних інтересів).
За висновками науковців, прийняття нового Закону України «Про авторське право і суміжні права» (2022, далі – Закон) виразно засвідчило якісне оновлення національного законодавства в цій сфері, його активну адаптацію до стандартів ЄС. Новації Закону розширили можливості архівів стосовно використання документів НАФ, що належать до об’єктів авторського права і суміжних прав, закріпили правове регулювання «сирітських творів». Однак, у діяльності державних архівних установ під впливом використання цифрових технологій, цифровізації, динамічних процесів оцифрування документів НАФ і, враховуючи, що українські архівісти працюють у важких умовах російської збройної агресії, існують достатньо складні проблеми, і зокрема, правового характеру. Їх вирішення актуалізує здійснення в українському архівознавстві наукових досліджень за пріоритетними напрямами, що відповідають потребам цифрової модернізації архівної галузі України. Одним із таких напрямів дослідження є опрацювання сучасних аспектів розвитку авторського права і впливу його механізмів на архівну практику. Також важливого значення набуває розвиток і зміцнення співпраці, діалогу архівістів з науковцями-правниками з широкого кола питань.

Prykhodko Lyudmyla,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-1674-1001,
Candidate of Historical Sciences, Senior Research Associate,
Senior Research Associate,
Department of Archival Studies and Document Studies,
Institute of Archival Studies,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: prykhodkolf2021@ukr.net

Copyright in the digital age:
main trends, development problems
The relevance of copyright issues in the activities of state archival institutions that store documents of the National Archival Fond (NAF) is commented on. The main trends and problems of copyright development in the modern digital era, identified by Ukrainian legal scholars, are considered, which will form the appropriate legal regulation and can serve as certain guidelines for archival practice.
Keywords: copyright, digital technologies, digital transformation, archival institutions.