Комунікативне спрямування некролога та його значення в сучасній українській біографіці

Тези доповіді

Шалак Оксана Іванівна,
ОRCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
кандидатка філологічних наук,
старша наукова співробітниця відділу теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: shalak@ukr.net

Комунікативне спрямування некролога та його значення
в сучасній українській біографіці

Комунікативне значення некролога для сучасної української біографіки полягає в його фактологічності, інформативності, у формі публікації та спрямуванні засобів масової інформації, які його оприлюднюють. Комунікативні риси цього его-документа відкривають додаткові можливості для реконструкції життєпису, збереження основних біографічних дат.
Ключові слова: некролог, комунікація, его-документ, реконструкція життєпису, біографія.

Некролог, як і інші его-документи (листи, щоденники, спогади, автобіографії), – одне з найважливіших джерел особового походження, що є основою реконструкції біографії. Некролог завжди пов’язаний із осмисленням завершеного життєпису, це нарація, спрямована водночас і в минуле, і в майбутнє. Комунікативне значення цього его-документа полягає у передаванні інформації, знань, життєвого досвіду із минулого в майбутнє, від одного покоління іншому; висвітленні біографії померлого через призму втрати і з відчуттям значення його життя і діяльності.
Про некрологи написано відносно небагато. Некролог як жанр вивчали переважно літературознавці, історики, журналісти й дослідники зав’язків із громадськістю. У біографіці останнім часом некрологи використовували як джерело відтворення життєпису. Оксана Юркова досліджувала історію офіційного некролога М. С. Грушевського; Галина Александрова реконструювала життєпис М. І. Стороженка через поминальні статті й некрологи; Олег Яценко ґрунтовно проаналізував некролог – складову частину «Українського національного біографічного архіву». Некрологи як документальні свідчення розвитку історії, методології української фольклористики використано в наших дослідженнях. Сучасні проблеми оприлюднення некрологів українських воїнів, полеглих під час теперішньої російсько-української війни, висвітлено в дослідженнях Ксенії Сізової та Віти Хміль-Чуприни, Олесі Хромейчук; функції і мовленнєві особливості політичного некролога вивчала Людмила Стрій.
Із численних визначень некролога (від гр. νεκρός – мертвий і λόγος – слово) постають кілька важливих його складників: 1) стаття про життя і діяльність певної особи; 2) текст, написаний у зв’язку зі смертю цієї людини; 3) підсумок і осмислення біографії покійного; 4) висловлення жалю і співчуття близьким померлого. Комунікативне значення некролога розкривається передовсім через його інформативність, хоч вона і має свою специфіку: усі події в житті померлого подано переважно з позитивною оцінкою. Або ж дібрано тільки ті події, вчинки, які не можуть викликати негативу. Очевидно, корені цього підходу – у міфології і фольклорі, в уявленнях про те, що про померлого треба говорити «або добре, або нічого». Утім, навіть за такої первісної тенденційності, спрямованості тільки на своєрідну глорифікацію особистості, некролог насичений фактажем, який промовляє до читача й дослідника, його інформативність важлива для реконструкції життєпису. Пізнішою формою некролога став некролог-памфлет, позначений викривальною гостротою, написаний з погляду опонента.
Класифікацію некрологів здійснювали переважно за дихотомічним методом, вирізняючи: короткі й розлогі, газетні й журнальні, приватні й офіційні, авторські й колективні, підписані й без підпису. Типологізація некрологів має безпосередній зв’язок із комунікативним впливом на читача чи дослідника. Окремі подробиці: у якому періодичному виданні опубліковано, настільки докладно подано інформацію про життя і діяльність, хто автор / колектив авторів, які висловлюють співчуття рідним, – мають важливе значення для відтворення біографії. Значущі також документальні свідчення, які іноді подано в некролозі, – у такому разі гарантована точність дат і подій життєпису. Різняться некрологи, де проаналізовано діяльність покійного за його фахом: як науковця, педагога, політика, громадського діяча та ін. Приміром, некрологи на вшанування письменників охоплюють насамперед творчу спадщину – опубліковану й рукописну, внесок покійного в національну й світову літературу.
Присвячені фольклористам некрологи обов’язково містять дані про польову роботу, обсяг і жанровий склад зібраного фольклору, упорядкування та видання фольклорних збірок, архівні матеріали, теоретичні праці. Зокрема, некролог про смерть упорядника «Народных южнорусских песен» (1854) Миколи Білозерського в «Киевской старине» (1897, № 1), підписаний криптонімом А. Л. (очевидно, істориком Олександром Лазаревським, із яким він листувався за життя), доволі точно відтворює основні дати, події, періоди життя фольклориста. Саме в некролозі вперше зауважено вплив Пантелеймона Куліша на М. Білозерського, а також наголошено, що головною справою його життя була фіксація різножанрового фольклорного і етнографічного матеріалу із теренів лівобережної України. Отже, у цьому некролозі комплексно осмислено внесок науковця в українську фольклористику.
Комунікативні риси має і структура некролога: 1) повідомлення про дату, час, місце, причину смерті; 2) основні біографічні дані, виклад головних життєвих принципів, подій, аналіз найзначніших праць, належність до товариств, партій, наукових і мистецьких шкіл, відомості про родину, приватне життя; 3) ставлення до покійного та висловлення співчуття родичам. Усі ці факти, викладені в характерній для офіційного чи приватного некролога стилістиці, набувають особливої ваги під час дослідження біографії. Структурованість некролога для майбутнього дослідника полегшує пошук важливих дат, дає змогу чіткіше періодизувати життєпис, пришвидшує заповнення прогалин, пошук невідомих фактів у біографії.
Комунікативне значення має й те, де, як, у якій формі опублікований некролог. Завжди помітно, якого штибу, політичних поглядів, напрямів і шкіл видання публікує некролог. Значення, «масштаб» особистості можна визначити і за тим, на якій сторінці, шпальті розміщено текст. Вагому роль відіграє й фото, подане до некролога. Американська письменниця, дослідниця фотографій Сьюзен Зонтаґ і французький філософ, літературознавець Ролан Барт наголошували на тому, що фотографії – це свідчення, вони – завжди безперечний доказ (за теперішніх умов із перевіркою відсутності змонтованості та ін. технічних маніпуляцій). Світлини до некролога зазнали істотних змін: статичні класичні портрети змінилися т. зв. любительськими (аматорськими) знімками покійного, часто – у колі колег, друзів, рідних. Дослідники сучасних некрологів полеглих під час російсько-української війни зауважують про неприпустимість публікації таких світлин, особливо тих, де загиблий герой із дитиною, з огляду на небезпеку й можливість переслідувань з боку ворога. Фотографії завжди дають інформацію, мають колосальне комунікативне значення, про це треба пам’ятати і авторам, і видавцям, і дослідникам некрологів.
Комунікативно навантаженими постають і функції некролога: фактологічна, інформативна, експресивна, етична, функції увічнення, визначення суспільних цінностей. Біографіст має пам’ятати про те, що попри достовірність фактів, у некролозі можуть траплятися помилки, які завжди потрібно перевіряти через інші его-документи. Фактологічна точність некролога може бути порушена через драматизм, а іноді й трагізм смерті, тому під час реконструкції біографії важливе комплексне залучення документів особового походження. Експресивність некролога також може впливати на його фактологічність, рівень осмислення постаті померлого. Вивчаючи некрологи, слід звертатися і до прижиттєвих критичних статей, а також до пізніших посмертних оцінок діяльності. Етичність некрологічних звісток передбачає певні правила репрезентації біографічних даних, своєрідний добір фактів, подій, через які подано життєпис покійного – така тенденційність має значення для біографіста, який повинен розширити уявлення про особистість через інші джерела: листи, щоденники, автобіографії, спогади. Некрологи за всіх часів належать до его-документів, які формують систему цінностей у суспільстві, фіксують у колективній пам’яті вічне, непроминальне.
Отже, комунікативне значення некролога для сучасної української біографіки полягає передовсім у його інформативності; можливості зберегти основні біографічні дані; стати основою для майбутньої реконструкції життєпису; увічненні пам’яті як про героїв, тих, хто зробив внесок у збереження, захист держави, у культуру, науку, освіту, так і про звичайних людей, чиї життя мають значення як для просопографії, так і для історії загалом.

Oksana Shalak,
ОRCID https://orcid.org/0000-0002-8275-6703,
Candidate of Sc. (Philology),
Senior Researcher of Department of Theory and Methodology of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V.I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: shalak@ukr.net

The communicative orientation of the obituary and its significance
in contemporary Ukrainian biography

The communicative significance of the obituary for contemporary Ukrainian biography lies in its factual nature and informativeness, as well as in the form of its publication and the orientation of the media outlets that release it. The communicative features of this ego-document offer additional opportunities for reconstructing the life story and preserving key biographical dates.
Keywords: obituary, communication, ego-document, life story reconstruction, biography.