Коло заборонених польськомовних книг першої половини ХІХ ст. на теренах Правобережної України

Тези доповіді

Кароєва Тетяна Робертівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5012-9513,
докторка історичних наук, професорка,
кафедра культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін,
Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського,
Вінниця, Україна
e-mail: tetiana.karoieva@vspu.edu.ua

Коло заборонених польськомовних книг першої половини ХІХ ст.
на теренах Правобережної України

У публікації на основі колекції відділу рідкісних і цінних видань Вінницької ОУНБ ім. Валентина Отамановського окреслюються практики друку, географія, тематика та типологія заборонених польськомовних видань першої половини ХІХ ст., що поширювалися на теренах Правобережної України.
Ключові слова: заборонені книги, цензура, польська книга, Правобережна Україна.

Заборонені книги теоретично не мали потрапляти на терени Російської імперії. Для цього існувала спеціальна іноземна цензура. У першій половині ХІХ ст. ввезення іноземних книг регулювалося Цензурними статутами (1804, 1826, 1828) та спеціальними митними правилами. Контроль здійснював Комітет цензури іноземної (Санкт-Петербург), а на місцях, зокрема українських теренах, – митниці у прикордонних містах (Радивилів, Одеса, Ізмаїл, Керч) та університети (Київ, Харків). Тим не менш подібні книги були в ходу. Вивчення кола видань, що потрапляли на українські землі, допомагає зрозуміти механізми боротьби за свободу слова та еволюцію суспільної думки, уточнити історико-культурну значущість окремих примірників. Зауважимо, що під книгами першої половини ХІХ ст. розуміємо видання друковані від 1801 р. до 1863 р., тобто до польського повстання 1863–1864 рр., після якого цензурний режим в імперії став жорсткішим, а виконавська дисципліна митників і цензорів підвищилася.
Серед 242 назв польськомовних видань першої половини ХІХ ст. фонду відділу рідкісних і цінних видань Вінницької ОУНБ ім. Валентина Отамановського виявлено 13, заборонених у Російській імперії. Таке співвідношення підсвічує загальну атмосферу фрондерства серед освіченого населення, яке читало польською мовою.
За цензурною практикою іноземці та заможні особи могли отримувати подібні книги для особистого користування, хоч і за спеціальним дозволом цензурного комітету. Оскільки 8 виявлених назв походять із родових бібліотек (Собанських, Якубовських, Руссановських, Ґрохольських), то, вочевидь, польська аристократія користувалася своїми преференціями, але 5 назв походять із особових бібліотек, і тут важливо додатково вивчати шлях цих примірників. Загалом жодне з видань не мало позначок про проходження цензури, тому залишається відкритим питання, як вони потрапили на Правобережну Україну.
Виявлені видання легально вийшли друком у європейських країнах, але царська цензура обмежувала їхнє поширення, особливо на колишніх теренах Речі Посполитої. Наявні книги надруковано у Познані, Вроцлаві, Парижі, Берлині та Женеві.
У Парижі як центрі польської опозиційної еміграції друкувалося чимало книг. Серед них могли бути твори й світських, і релігійних діячів, наприклад Ігнація Красицького (1735–1801) «Dziela» (Париж; Женева, 1830). Хоч автор був примасом Польщі, і його твори належали до минулої епохи, його гостра сатира на суспільний лад і церкву («Монахомахія») сприймалася цензурою як занадто ліберальна або небезпечна для «порядку». Його книги не вилучали з приватних бібліотек аристократів (якщо вони були лояльними), але їх офіційний продаж і публічне розповсюдження на території Російської імперії були заборонені.
Більшу популярність мали публіцистичні та наукові видання, особливо історичного спрямування, наприклад «Skarbiec historii Polskiej» (2 т.; Париж, 1839–1842) Кароля Сенкевича (1793–1860), який був дуже близьким до лідера опозиції Адама-Єжи Чарторийського (1770–1861), або «Galicya i Kraków pod panowaniem austrуackiem» (Париж, 1853) Валеріяна Калінки (1826–1886), польського історика, який із 1851 р. перебував у еміграції у Франції. Остання книга була однією з найважливіших праць польської історіографії XIX ст., оскільки фактично заклала фундамент для польського політичного консерватизму. Автор аналізував період від першого поділу Речі Посполитої (1772) до подій 1840-х рр. Він жорстко критикував австрійську бюрократію та політику «розділяй і володарюй», але водночас вказував на внутрішні помилки самих поляків. Видати таку гостру критику австрійського панування в самій Галичині тоді було неможливо через цензуру. Для російської й австрійської поліції володіння цією книгою в середині XIX ст. було прямим доказом приналежності до «неблагонадійних» політичних кіл.
На польських теренах Пруссії також друкувалося чимало видань, які не могли потрапити до Російської імперії. У відділі зберігаються три випуски з видавничої серії «Obraz Polaków i Polski w XVIII wieku» (21 вип.; Познань, 1840–1844), яку ініціював польський громадський діяч Едвард Рачинський (1786–1845). Вона охоплювала мемуари, щоденники, кореспонденції й описи подорожей, що висвітлювали стан Речі Посполитої у XVIII ст. Книгам із серії «Pamiętniki z ośmnastego wieku» (15 вип.; Познань, 1860–1875) видавця та друкаря Яна Жупанського (1806–1884) також вкрай складно було потрапити до українських теренів. Він же оприлюднив анонімну книгу «Rozbiόr kwestyi Włościańskiej w Polsce i w Rossyi w r. 1850» (Познань, 1851). Нині вважається, що її автором був Юзеф Голуховський (1797–1858), філософ, землевласник і колишній професор Віленського університету. У книзі аналізувалося селянське питання в Польщі та в Росії в 1850 р. Праця з’явилася вже після «Весни народів» 1848 р., але задовго до селянської реформи у Російській імперії 1861 р. Автор розглядав можливості та наслідки скасування панщини, реформування аграрних відносин і модернізацію сільського господарства. Будучи консервативним мислителем, він виступав за поступові реформи «згори», щоб уникнути радикальних соціальних потрясінь, але водночас наголошував на неминучості розв’язання селянського питання. Оскільки в Російській імперії панував період «цензурного терору», прямо обговорювати скасування кріпацтва чи критикувати соціальний устрій було небезпечно. Друкуючи книгу без імені, автор намагався уникнути арешту чи конфіскації маєтків у Російській імперії. Влада жорстко відреагувала на книгу, її негайно заборонили до ввезення та розповсюдження. Ті примірники, що встигли потрапити в країну, вилучалися. Хоча прямих судових доказів авторства для офіційного арешту не вистачало (завдяки анонімності), Ю. Голуховський опинився під ще пильнішим наглядом поліції. Попри заборону, книга стала «хітом» серед прогресивної шляхти та майбутніх реформаторів. Її читали потайки, і вона значно вплинула на настрої польської еліти перед скасуванням кріпацтва в 1861–1864 рр. Сам автор у книзі не закликав до революції, а навпаки – переконував владу, що реформи необхідні, щоб уникнути кривавого бунту.
Іншим прикладом познанської продукції було багатотомне видання «Dzieje Rzeczypospolitej Polskiej», ініційоване Єнджеєм Морачевським (1802–1855), що охоплювало 9 томів 1843–1867 рр. Видавець свідомо не вказував місце друку, щоб якнайширше розповсюджувати книги.
У 1834 р. в Королівстві Польському поширювався таємний наказ щодо видань Клементини Гофманової (1798–1845), яка з 1831 р. була в еміграції: «У зв’язку з отриманою інформацією про те, що твори Клементини Гофманової, уродженої Танської, були передруковані у Вроцлаві та містять шкідливі думки, вирази та нові доповнення, що не відповідають намірам уряду, і що на ці твори в Королівстві Польському збиралися передплати, доручаю… пильно стежити за тим, щоб такі твори, надруковані у Вроцлаві, таємно не перетинали кордон і не поширювалися серед публіки без дозволу чинної цензури, яка отримала наказ у цій справі». Це стосувалося й її «Wybor pism» (Вроцлав, 1833).
Поширеною практикою був анонімний друк, бо автори (наприклад, Голуховський) намагалися уникнути переслідування на батьківщині. Автором книги «Rossya i Europa. Polska» (Париж, 1857), який сховався за псевдонімом X. Y. Z., був польський філософ та економіст Генрик Міхал Каменський (1813–1866). Він був відомий як радикальний демократ, який вважав, що Польща може повернути незалежність лише через загальнонародне повстання, ключовою силою якого мають стати селяни, а ті підуть воювати лише тоді, коли їх негайно звільнять від кріпацтва і нададуть землю у власність (безоплатно). У книзі він проаналізував геополітичне становище Польщі в контексті відносин між Російською імперією та Західною Європою, акцентуючи увагу на російському деспотизмі та його загрозі для європейської цивілізації. Такий крамольний зміст зробив видання забороненим в імперії.
Прикладом берлінського друку є книга Едмунда Хоєцького (1822–1899) «Czechja i Czechowie przy końcu pierwszej połowy XIXgo stulecia» (Берлін, 1847), присвячена чеському національному відродженню. Напередодні революційних подій 1848 р. вона розкривала перед польським читачем роль чеських просвітителів, літературного руху, мовного питання в національній боротьбі чехів у Австрійській імперії. На тлі обговорень ідеї слов’янської солідарності поява такої книги набувала особливого значення. Вона зміцнювала думку про необхідність підтримки національних рухів слов’янських народів як союзників у боротьбі проти імперських режимів.
Власники книг були свідомі щодо їх заборони, адже на корінцях палітурок подавали лише нейтральні вихідні відомості, уникали інформації про серії, могли опустити ім’я автора.
Отже, коло заборонених польськомовних видань досліджуваного періоду охоплювало книги, надруковані в європейських країнах переважно у другій третини ХІХ ст., в тому числі наукові та публіцистичні, історичного спрямування. Воно віддзеркалило загальний ритм польського національного руху й особливості його представлення на теренах Правобережної України.


Tetiana Karoieva,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-5012-9513,
Dr (History), Professor,
Department of Culture, Methods of Teaching History and Auxiliary Sciences of History,
Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University,
Vinnytsia, Ukraine
e-mail: tetiana.karoieva@vspu.edu.ua

The Corpus of Prohibited Polish-Language Books from the First Half of the Nineteenth Century in Right-Bank Ukraine

Drawing on the collection of the Department of Rare and Valuable Books of the Valentyn Otamanovskyi Vinnytsia Regional Universal Scientific Library, this article examines the printing practices, geographical origins, subject matter, and typology of prohibited Polish-language publications from the first half of the nineteenth century that circulated in Right-Bank Ukraine.
Keywords: prohibited books, censorship, Polish-language books, Right-Bank Ukraine.