Т. Б. Слюдикова: місця пам’яті раннього періоду життя (1922–1939 рр.)

ЗаявникПетрушко Людмила Анатоліївна (Україна)
КонференціяМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація. Інновації та розвиток на шляху до майбутнього» (2026)
Захід4 Секція. Рукописна спадщина України: сучасний стан та інноваційні дослідження
Назва доповідіТ. Б. Слюдикова: місця пам’яті раннього періоду життя (1922–1939 рр.)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Текст доповідіЗавантажити статтю


Тези доповіді

Дослідження присвячено місцям пам’яті в період дитинства та юності Тетяни Борисівни Слюдикової (1922–1939 рр.). З’ясовано, що спогади перших 17-ти літ життя української вченої пов’язані зі 6-ма населеними пунктами України: Корсунем, урочищем Кут, станцією Бобринська, станцією Жмеринка, Києвом, Євпаторією, а також більш конкретними локаціями в них, які відіграли свою роль у формуванні особистості вченої.
Ключові слова: місця пам’яті, Інститут рукопису, Т. Б. Слюдикова.

Концепт місць пам’яті, запропонований французьким істориком П’єром Нора, більш відомий у дослідженнях колективної та національної пам’яті, важливий також і в площині вивчення індивідуального досвіду окремої людини. За словами британського філософа Джона Кемпбелла, особисті спогади часто стосуються конкретних локацій, і простір має важливе значення для відчуття власної ідентичності. Тому у контексті біографічних досліджень, присвячених відомим діячам науки та культури, місця, з якими пов’язані визначальні для них етапи та події, відіграють важливу роль. Наша розвідка розкриє такі місця у дитинстві і юності української вченої Тетяни Борисівни Слюдикової, особовий фонд якої зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. За нижню межу дослідження взято дату народження нашої героїні (3 січня 1922 р.); за верхню – вступ до університету (1939 р.).
Життєвий шлях Т. Слюдикової почався у м. Корсуні Київської (нині – Черкаської) області. Там пройшли її перші три чи чотири дитячі роки. Мабуть, тому Т. Слюдикова називала Корсунь своєю батьківщиною. З того життєвого етапу відклався фактично єдиний спогад: як вони удвох з дідусем сиділи під великим деревом. Власне, назване дерево також можна вважати одним з її власних місць пам’яті.
З періодом проживання в урочищі Кут, за 2 км від станції Бобринська (нині – Шевченкове у м. Сміла Черкаської області) пов’язані спогади про щасливе, босоноге дитинство (жила там з 1925 р. чи 1926 р., тобто з три- чи чотирилітнього віку). В урочищі Кут були свої локальні місця пам’яті: поле пшениці, луки та р. Тясмин, а також чудовий парк колишнього маєтку графа Бобринського.
Наступний життєвий пункт – станція Бобринська, де маленька Тетянка прожила до восьми років, – стала місцем, якого стосуються спогади і про безтурботне дитяче дозвілля, і про перші шкільні будні. Одноповерховий дерев’яний будинок біля залізниці (у ньому Слюдиковим дали кімнату), великий луг із корівками перед домом та школа – локації того етапу, важливі для Тетяни Борисівни.
З восьми- до дванацятилітнього віку доньки (1930−1934) Слюдикові проживали на станції Жмеринка (м. Жмеринка Вінницької області). Той період чомусь не багатий на спогади. Вчена розповідає лише про неочікуване знайомство з дядьком Василем Шатохіним, у минулому – куплетистом відомого київського кафе Шато-де-Флер, і події, які супроводжували цю подію. У Жмеринці пройшли чотири шкільних роки Тетяни Борисівни (2–5 клас), але про навчання вона чомусь не оповідає. Т. Слюдикова згадує розповіді матері про культурне життя Києва у період їхнього мешкання «у провінції» – цілком можливо, що йшлося про час їх перебування у Жмеринці.
Проживаючи в урочищі Кут та на станції Бобринській, а також, очевидно, й у Жмеринці, юна Тетянка разом із матір’ю часто гостювали в Києві, де мешкали їхні родичі. У цей період важливим місцем пам’яті для Тетяни Борисівни став Флорівський монастир, на території якого проживала сім’я маминої сестри. Тетяна Борисівна навіть через багато літ гарно пам’ятала один із центральних корпусів обителі біля церкви, де була квартира родичів, і невеликий сквер перед ним. Згадувала також гору і кладовище зі старовинними пам’ятниками.
Із дванадцятилітнього віку Тетяна Борисівна і сама стала киянкою, коли її сім’я переїхала у 1934 р. до столиці. Цей період (1934−1939) надзвичайно насичений інформацією про школу, а саме про нелегкий шлях до неї, зовнішній вигляд приміщення, контингент однокласників, близьких подруг. Яскравою сторінкою з того життєвого етапу були походи до театрів, що стали ще одними значимими локаціями, а також зустріч із відомою артисткою Марією Ланською.
Місто, де народилася наша героїня, зрине у її спогадах ще раз – у розповіді про літо 1936 р. Канікули на батьківщині бабусі, куди мама з тіткою повезли своїх дітей, подарували Тетяні Борисівні знайомство з її численною ріднею. Але тоді Корсунь став для вченої також місцем пам’яті, пов’язаним із трагічною, переломною подією, яка розділила її шлях на до і після. Там вона важко захворіла, що наклало відбиток на все життя.
З метою лікування батьки відправили доньку в Євпаторію, у кістково-туберкульозний санаторій ім. М. О. Семашка, який став ще одним важливим, хоча й епізодичним місцем пам’яті. З ним пов’язується перший для юної Слюдикової досвід самостійності, близького спілкування з чужими людьми, про яких згадує з особливим теплом, подолання страхів – вона наважилася познайомитися з улюбленим письменником О. Бєляєвим, який також там лікувався.
Отже, у перші 17 років життя майбутньої вченої можна виділити такі основні місця пам’яті: Корсунь, урочище Кут, станція Бобринська, станція Жмеринка, Київ, Євпаторія; та низку локальних – дерево, помешкання, місцевість навколо дому, монастир тощо. З кожним із них пов’язаний різний обсяг спогадів, різного ступеню емоційності, позитивно чи негативно позначених, але всі вони відіграли свою роль у формуванні особистості вченої.

Liudmyla Petrushko,
ORCID https://orcid.org/0009-0001-7471-2700,
Candidate of Historical Sciences,
Research Fellow,
Department of Codicology and Codicography,
Institute of Manuscript,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
е-mail: liudmyla1991@ukr.net

Tetyana Borysivna Sliudykova:
Places of Memory from the Early Life (1922–1939)

This study is devoted to the places of memory associated with the childhood and youth of Tetyana Borysivna Sliudykova (1922–1939). It has been established that the memories of the first seventeen years of the Ukrainian scholar’s life are connected with six localities in Ukraine: Korsun, the Kut tract, Bobrynska railway station, Zhmerynka railway station, Kyiv, and Yevpatoriia, as well as with more specific locations within these places, all of which played a role in shaping her personality.
Keywords: places of memory, Institute of Manuscripts, T. B. Sliudykova.