Музиковмісні друки з фондів Книжкової палати України (1917-1922 рр.)

Тези доповіді

Дояр Лариса Василівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0003-0789-2462,
Web of Science Researcher ID JEJ-7043-2023,
кандидатка історичних наук, доцентка,
Дніпро, Україна
e-mail: lardoyar@ukr.net

Музиковмісні друки з фондів
Книжкової палати України імені Івана Федорова (1917–1922 рр.)

Методом контент та порівняльного аналізу досліджено та ретрансльовано зміст музиковмісних видань пореволюційної України. У розвідці використано друки з «Каталогу книг спецзберігання» та «Фонду нот 1917–1922 рр.» Книжкової палати України імені Івана Федорова.
Ключові слова: збірка революційних пісень, авторська та безіменна революційна пісня, гімн (Міжнародний, Народний, Національний, Галицький), марш (Похоронний, Український, Новий Український, Гайдамацький, Галицьких соколів, Галицьких січовиків).

Багатий на революційні події 1917 рік знайшов відображення не лише в науковій, навчальній, мемуарній чи художній літературі, а й у пісенних збірках. Про це свідчить вміст «Каталогу книг спецзберігання» Книжкової палати України імені Івана Федорова, де серед багатьох друкованих видань представлена збірка революційних пісень «Ще не вмерла Україна!» (Катеринослав, 1917 р., 20 с.). Остання була видана катеринославським товариством «Просвіта» у міській друкарні «Реклама», що мала навіть свій власний номер телефону 25-85. Наклад книги не вказаний, її вартість становила 20 копійок. Видання, вочевидь, мало великий попит, адже збережений у фондосховищах Книжкової палати примірник є його третім перевиданням. Зазначена книга належала до серійного видання, бо позначалася під № 7. Зміст книги складають 19 текстів контрастуючих між собою революційних пісень: поряд з музичним супроводом Української національної революції («Народним гімном» на слова П. Чубинського, маршем «Україна» на слова В. Самійленка, безіменними маршевими піснями Галицьких січових стрільців), натякаючи на всесвітню значущість твору, бо під назвою «Міжнародний гімн» видання уміщує перекладений українською мовою (судячи з тексту, переклад не Миколи Вороного) пролетарський гімн «Інтернаціонал». Окрім того, національно-свідомий контент книги відчутно розчинюється популярними піснями того часу «Варшав’янка» (подано в безіменному українськомовному перекладі) та «Ви жертвою в бої нерівнім лягли» (у книзі цитується під назвою «Похоронний марш», переклад невідомого автора). Надзвичайно синергічним на цьому тлі є російськомовний текст пісні «Червоний прапор», який написав Б. Червінський і переклав українською Б. Грінченко. Мирне співіснування антагоністичних пісень на сторінках опрацьованої нами книги засвідчує факт цілком дружнього співжиття інтернаціональної і національної ідеологій у пореволюційній Україні. Цю тезу яскраво підтверджує і вміст «Фонду нот 1917–1922 рр.» Книжкової палати України, де поряд з окремо надрукованими партитурами пролетарських пісень знаходяться й галицькі січові пісні. Так, до виданої мистецьким товариством ім. Михайла Старицького у Херсоні збірки 1920 р. увійшли як «Інтернаціонал» і «Ви жертвою в бої...», так і гімн революції 1848–1849 рр. в Галичині «Мир вам, браття», який написав Михайло Вербицький на слова Івана Гушалевича. А до виданої в 1921 р. Держвидавом у Києві збірки революційних пісень для чоловічого хору поряд із пісенним набором інтернаціоналіста («Комуністична марсельєза», «Сміливо, товариші, в ногу») увійшли ноти до таких національно значущих пісень, як «Заповіт» Тараса Шевченка, «Вічний революціонер» Івана Франка, «Шалійте, шалійте, скажені кати». Слід зазначити, що вимога до творів літератури й мистецтва бути «комуністичними за змістом і національними за формою» залишалася головною характеристикою ленінської національної політики впродовж усього радянського періоду вітчизняної історії.
Безумовною окрасою збірки «Ще не вмерла Україна!» є твори на слова Олександра Кониського «Що нам тюрма! – То наша слава» та Івана Франка «Не пора!» і «Розвивайся ти, високий дубе…». Авторськими у збірці є вищезгадувані «Червоний прапор» Б. Грінченка, «Україна» В. Самійленка, а також «Стяг», підписаний ініціалами П. В-ий. Виключно безіменними наведені революційні пісні галицького походження, як-от: «Гайдамацький марш» (галицький), «Марш Галицьких Соколів», «Марш Галицьких Січовиків». Не мають авторства і вміщені у книзі пісні «Гей, не дивуйте, добрії люде» («Новий Український марш»), «Гей ізгадайте, браття – Вкраїнці» («Український марш), «Гей, вкраїнці», «Шалійте», «То туман яром котиться» та «Тюрма за волю».
Контраверсією вітчизняних музиковмісних друків 1917 р. є різноманітні варіанти тексту пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Сучасний Державний Гімн України у вищецитованій книзі представлений двома піснями під різними назвами: по-перше, «Народний гімн» (Ще не вмерла Україна... – С. 3), по-друге, «Галицький гімн» (Ще не вмерла Україна... – С. 4–5). Змістовно різні між собою, ці тексти також вирізняються від «Національного гімну», надрукованого у книзі «Катехізм українця» (Політично-агітаційна секція Ч. 14. Київ : Видавниче товариство «Вернигора», 1917. 32 с.) та «Українського національного гімну», вміщеного у «Військовому співанику» Української Народної Армії. Інакше кажучи, станом на 1917 р. існувало кілька назв (Народний, Національний, Галицький, Український національний) і кілька принципово різних за текстом варіантів вірша Павла Чубинського.
Мусимо підкреслити, що «Народний гімн» у збірці революційних пісень вирізнявся обсягом приспіву (складався не з двох, а з чотирьох рядків), а значить, виконувався під відмінний від інших музичний супровід. На жаль, нотної партитури у збірці немає, тож можна лише здогадуватися, як лунали нижченаведені фрази:
Душу і тіло ми положим за свою свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей, гей, браття милі, нумо братися за діло!
Гей, гей, пора встати, пора волю добувати!
(Ще не вмерла Україна!.. – С. 3).
Важливо враховувати і той факт, що всі знайдені нами тексти гімну вирізняються кількістю куплетів. Якщо в «Українському національному гімні» їх два (Військовий співаник... – С. 4), «Народному» (Ще не вмерла Україна!.. – С. 3) та «Національному» (Катехізм українця... – обкладинка) – три, то в «Галицькому» – п’ять (Ще не вмерла Україна!.. – С. 4–5). Загалом, галицька інтерпретація першого куплету і приспіву вірша Павла Чубинського фактично є тотожною сучасному Державному Гімнові нашої держави. Як відомо, законом Верховної Ради України від 6 березня 2003 р. офіційно затверджено саме перший куплет і приспів з пісні П. Чубинського. Однак в опрацьованій збірці революційних пісень, з незрозумілих нам причин, авторство Чубинського біля «Галицького гімну» не зазначено! Втім, саме цей варіант гімну перенасичений географічними об’єктами (Сян, Дон, Дніпро, Чорне море, Карпати, Галич, Буковина), які частково фігурують в актуальному натепер тексті та є абсолютно невживаними в інших збірках.
Принциповою різницею «Галицького гімну» від «Народного» і «Національного» є відсутність у ньому імен історичних діячів. Якщо в останніх неодмінно згадується Богдан Хмельницький, якому докоряють за те, що він віддав Україну «поганому цареві» чи «Москві на поталу», а також козацькі ватажки Наливайко, Павлюк, Тарас Трясило, то у «Галицькому» варіанті оспівується лише безіменна боротьба за волю.
Книга «Катехізм українця» являє собою видання кишенькового формату, до друку вона була підготовлена київським товариством «Вернигора». Праця вийшла у міській друкарні «Труд», що розташовувалася за столичною адресою Караваєвська, 4. Оскільки книга була видана нечуваним (100 тис. примірників) накладом, то вміщений на її обкладинці «Національний гімн» мав найбільше шансів на швидке поширення серед тогочасної спільноти.
Відмінний варіант гімну містив вищеназваний нотний збірник «Військовий співаник». У ньому національно-патріотичну пісню було викладено під «епіграфом» («Цей гімн треба всім знати напам’ять») та змінено не вербально, а концептуально: «Вже воскресла Україна і слава і воля, Ще нам, браття козаки, усміхнеться доля!». Якщо звернення до козацтва відповідало цільовій аудиторії «Військового співаника», то антонімічна рокіровка дієслів («вмерла-воскресла») свідчила про суспільне неприйняття сумної констатації «ще не вмерла...» та про бажання додати пісні радісного позитиву. Як і в «Галицькому гімні», у цій найкоротшій (двокуплетній) версії пісні відсутні імена лідерів козацько-селянських повстань, а на відміну від галицького тексту у «Ще воскресла…» немає географічних назв.
Серед інших національно-патріотичних творів «Військового співаника» зустрічаються безіменні марші «Не пора, не пора» та «Ми гайдамаки», пісня «Слава Вкраїні» на музику Кирила Стеценка та пісня з невказаним автором «Шалійте, шалійте, скажені кати». У розділ козацької історико-політичної музичної лірики цього співаника увійшли історичні думи «Про Байду», «Про Мороза», марші «Про Сафрона» («Супруна»), «Про Нечая», «Про Максима Залізняка» (останні дві пісні наведені в аранжуванні Б. Левитського). На зворотній титулці книги містилося актуальне дотепер висловлювання: «Геть же з наших Українських рядів огидну, осоружну московсько-солдатську фабричну пісню-частушку. Хай же лунає в наших козацьких сотнях тільки наша, своя, не позичена, рідна, найкраща в світі, пісня». Варто підкреслити, що «Військовий співаник» є першою із шістьох пісенних збірок, розрахованих на козацькі хори. Ілюстрована атрибутами ранньомодерних захисників українського народу (прапори, булава, люлька, шабля, рушниця, гармата, бандура) книга вийшла у видавництві «Національна свідомість» в Українській Народній Армії. Наклад, місце та рік видання залишилися невідомими, хоча домінанта козацького компоненту, найімовірніше, говорить про 1917 р., коли під час утворення збройних сил України було відроджено Вільне козацтво. На користь цієї гіпотези свідчить те, що книжка вийшла під редакцією Олександра Пилькевича, який 16 березня 1917 р. заснував Український військовий клуб імені гетьмана П. Полуботка, а незабаром ініціював формування 1-го Українського полку імені гетьмана Б. Хмельницького. Впродовж УЦРівського періоду національного будівництва козацькі частини були першими, по суті, єдиними збройними формуваннями України і лише в їх середовищі могли наважитися на редагування звертального рядка гімну П. Чубинського. З огляду ж на назву видавництва, книга взагалі не могла виходити за часів Директорії УНР, але могла вийти за Гетьманату Павла Скоропадського, адже саме він став головним отаманом відродженого Вільного козацтва і, на відміну від Симона Петлюри, займався утворенням боєздатних армійських частин під час правління УЦР. Таким чином, роком виходу «Військового співаника» може бути 1917-й чи 1918-й, власне, у порічному фонді 1918 р. книга і зберігається, і це суперечить поширеним у сучасній літературі твердженням про її вихід на початку 1920-х років.
Варто також зазначити, що серед опрацьованих нами друків «Військовий співаник» є не тільки єдиним авторським виданням (вказані імена упорядника і редактора), але й книгою, що артикулює імена вагомих історичних постатей: репресованого під час сталінської тиранії видатного українського хорового диригента Бориса Порфировича Левитського (1887–1937) та члена Української Центральної Ради, начальника агітаційно-освітнього відділу Українського Генерального Військового Комітету [УГВК – найвища військова установа України у травні – листопаді 1917 р. – Л. Д.], генерал-хорунжого Армії Директорії УНР Олександра Меркурійовича Пилькевича (1877–1922). До речі, редагування агітаційного нотно-пісенного збірника було функціональним обов’язком О. М. Пилькевича саме впродовж 1917 р., що також є аргументом на користь нашої гіпотези про ймовірний рік видання «Військового співаника».
Отже, музиковмісні видання з фонду спецзберігання Книжкової палати України імені Івана Федорова мають потужний джерельний потенціал і сприяють різновекторним дослідженням вітчизняної історії.

Larisa Doіar,
https://orcid.org/0000-0003-0789-2462,
Web of Science Researcher ID JEJ-7043-2023,
PhD (History), Associate Professor,
Dnipro, Ukraine
email: lardoyar@ukr.net

Music-related printed works from the collections
of the Ivan Fedorov Ukrainian Book Chamber (1917–1922)

The presented article is devoted to the problem of bibliographic research. Using the method of content and comparative analysis, the author investigated and relayed the content of music-containing publications of post-revolutionary Ukraine. This research used prints from the "Catalog of Specially Stored Books" and the "Fund of Sheet Music 1917–1922" of the Book Chamber of Ukraine.
Keywords: collection of revolutionary songs, author's and nameless revolutionary song, anthem (International, People's National, Galician), march (Funeral, Ukrainian, New Ukrainian, Haydamak, Galician Falcons, Galician Sichovky).