Актуальні завдання і потенційні можливості сучасної української біографіки

Тези доповіді

Попик Володимир Іванович,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-8746-1026,
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
е-mail: volodymyrpopyk317@ukr.net

Актуальні завдання і потенційні можливості
сучасної української біографіки

Зосереджено увагу на нових завданнях, які постали перед українськими біографами в умовах конфронтації російській агресії. Розкрито, як випробування війни змінили запити широкого читацького загалу, обумовили значне зростання інтересу до досвіду попередників і сучасників у протистоянні жорстким викликам долі. Проаналізовано потенційні можливості біографіки у справі інтелектуальної, духовної і психологічної підтримки співвітчизників, насамперед, у плані подолання ними тяжких травм, нанесених драматичними подіями війни.
Ключові слова: російсько-українська війна, здобутки української біографіки, біографічна творчість громадян.

Біографіка – давня і важлива складова української гуманітарної науки й культури. На всіх етапах свого поступу вона незмінно здійснювала помітний вплив на інтелектуальну й духовну ауру суспільства, формуючи громадянську й патріотичну свідомість співвітчизників, їх уявлення про національну ідентичність, знакові імена, які є непреложними символами Батьківщини, моральні засади й традиції українського народу, внутрішній світ особистості. При цьому біографіка завжди дуже чутливо реагувала на зміни настроїв і запитів читачів, обумовлені драматичними зламами часу, війнами, революціями, соціальними потрясіннями. Так відбувається і нині, коли український народ переживає на своєму історичному шляху один з найбільш гострих етапів боротьби за своє майбутнє.
Поряд із традиційними для української біографіки завданнями, першорядним з яких прийнято вважати дослідження життєвого шляху й спадщини визначних співвітчизників, реалії боротьби проти російської агресії, яка триває вже більше десяти років, необхідність консолідації суспільства висунули перед вітчизняними дослідниками й поширювачами біографічних знань – науковцями, літераторами, журналістами, видавцями, фахівцями друкованих і електронних ЗМІ – принципово нові завдання. Тяготи війни, нелегкі випробування, які стали частиною повсякденного життя, окреслили для біографів пріоритетність спрямування зусиль на збереження гуманістичного світогляду, духовних і моральних цінностей українців, їх національної самоідентифікації – відчуття нерозривного зв´язку з Батьківщиною, допомогу в подоланні нашими співвітчизниками тяжких психологічних травм. Усе це суттєво змінює уявлення дослідників про їх творчу справу; тематичну спрямованість і коло героїв, створюваних ними, оповідей; про пріоритетні жанри життєписання та їх трансформацію; способи конструювання біографічних наративів; дієві форми й засоби комунікації з читацькими аудиторіями, а отже – створює нові, незнані раніше, можливості.
Жорсткі реалії війни не зупинили розвиток української біографіки. Але вони безкомпромісно визначили вимоги щодо змін у самій її ідейній спрямованості. Йдеться про рішуче подолання старої спадщини, яка подекуди відчутно панувала над дослідниками, відмову від застарілих стереотипів мислення, незрідка пов’язаних ще з тоталітарним, колоніальним минулим, а також тривалою ізольованістю українських біографів від процесів, які відбувалися у європейській і світовій гуманітаристиці впродовж останніх десятиліть.
Насамперед, на нашу думку, йдеться про необхідність переходу від соціологічного дискурсу «людини в історії», пріоритетного зосередження на проблематиці національного самоствердження України, творення образів, які мають дидактичну спрямованість, до більш тонких культурологічних, антропологічних підходів, звернення до людської особистості, розкриття складних реалій індивідуальності в усій її життєвій багатоплановості, внутрішній суперечливості й вразливості. Біографічні знання мусять допомагати читачам, особливо мóлоді, у реалізації їх власного потенціалу; заохочувати людей до зростання. Зазначене відповідає провідним трендам сучасної європейської і світової біографіки – уже настав час українським біографам повною мірою долучитися до них.
Чи означатиме це відхід від дослідження визначних постатей національної історії, діячів національно-визвольного руху, борців за українську державність? Жодною мірою – ні! Йдеться про необхідність застосування більш досконалої оптики, звернення до глибокого аналізу особистостей, розкриття широкої гами їхніх людських рис, що раніше часом вважалося зайвим, «надлишковим». Сучасний читач уже не сприймає одновимірних зображень, будь якої ідеалізації і глорифікації героїв; потребує всієї правди, глибокого, «стереоскопічного» погляду на особистість з усіма її чеснотами й людськими слабкостями, болями, ваганнями, поразками, усім, що притаманно людській натурі. Водночас (і на цьому треба особливо наголосити!) такі підходи вимагають від біографів високої культури; глибокої поваги як до досліджуваних персонажів, так і до читачів; категоричного уникнення проявів будь якої поверховості, сенсаційності, тим більш – скандальності, прояви якої, на жаль, часто репрезентує сучасна зарубіжна біографіка, особливо – популярна.
Вкрай важливим уявляється розширення проблемно-тематичного діапазону біографічної літератури та інформації. Йдется, зокрема, про більш активне проникнення в ті пласти соціального й культурного буття, які тривалий час залишалися поза обріями біографічних студій. До найбільш важливих, проривних зрушень у цьому плані, належить піднесення жіночої біографіки, яке розпочалося ще задовго до війни (Т. Гундорова, О. Кісь, Л. Буряк), на той час коли вона раніше була присвячена майже виключно чоловікам, та й то, позбавленим рис справжної маскулінності.
Значним здобутком останніх років стало збагачення жанрового розмаїття й глибини розкриття людських образів у літературно-художній біографіці. Зокрема вийшли друком талановито написані романи Уляни Глівчук («Алла Горська. 888 кілометр), Степана Процюка, автора цілої серії психобіографій, присвячених І. Франку, В. Винниченку, Гр. Тютюннику, Є. Чикаленку. Серйозно збагачують творчий арсенал біографічного письма й вільні від суворих дисциплінарних обмежень історичної науки праці літературознавців (Т. Гундорова) та інтелектуальна біографічна література non-fiction (Е. Андрющенко, В. В’ятрович, В. Кіпіані).
Знаменним здобутком сучасної української біографіки є також досягнення нової якості літературою для дітей і юнацтва, відмова в ній від прямолінійної дидактичності, і, на противагу цьому, – застосування прийомів заохочення зростаючого покоління до розвитку й реалізації власного креативного потенціалу. Н. Марченко теоретично напрацьовано та практично впроваджено в практику в започаткованій видавництвом «Навчальна книга – Богдан» книжковій серії «Родина Україна», у якій втілено новаторські засоби створення біографічних книжок про визначних українських діячів з урахуванням особливостей сприйняття дітьми їх текстів і графічного оформлення.
Принципово новим явищем для української біографіки стало масове звернення в роки війни до біографій звичайних людей, із найширшого загалу співвітчизників, чи не в першу чергу – наших сучасників. Це суттєво змінило жанрову спрямованість біографічної літератури та інформації. Повсякчас відбувається публікація в Україні та за її межами в друкованих і електронних ЗМІ, соціальних мережах і блогах, а також і книжкових видань, спогадів, нотаток, щоденників і мемуарів, есеїв, біографічних інтерв’ю, оповідань, літературних нарисів, що увібрали численні людські свідчення про воєнні події, обстріли, перебування під окупацією, за кордоном. Поряд із тим вітчизняна біографіка збагатилася професійними творами письменників і журналістів – свідків і учасників драматичних подій, створених по «гарячих слідах», переважно в жанрі non-fiction (С. Асеєв, О. Михед).
До літератури воєнного жанру дотичні перші систематичні студії над її ідейною спрямованістю, інформаційним потенціалом, жанровими, стилістичними, мовними особливостями (Л. Буряк, Н. Любовець, Г. Улюра).
Загалом же феномен української біографічної літератури та інформації воєнної доби ще чекає на ґрунтовний науковий аналіз.

Volodymyr Popyk,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-8746-1026,
Doctor of Histoical Sciences, Professor,
Corresponding Member of the NAS of Ukraine,
Director of Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library,
Kyiv Ukraine
е-mail: volodymyrpopyk317@ukr.net

Current tasks and potential opportunities
of modern Ukrainian Biography

The focus is on the new tasks that faced Ukrainian biographers in the context of the confrontation with Russian aggression. It is revealed how the trials of war changed the demands of the general readership, caused a significant increase in interest in the experience of predecessors and contemporaries in confronting the harsh challenges of fate. The potential possibilities of biography in the intellectual, spiritual and psychological support of compatriots are analyzed, primarily in terms of overcoming the severe traumas inflicted by the dramatic events of the war.
Keywords: Russian-Ukrainian war, achievements of Ukrainian biography, biographical creativity of citizens.