Життя і боротьба «за Україну, за її волю» Сергія Бачинського (1887–1941 рр.)

Тези доповіді

Катола Ольга Богданівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8819-2582 ,
наукова співробітниця,
Науково-дослідний інститут пресознавства,
Львівська національна наукова бібліотека України
імені В. Стефаника,
Львів, Україна
e-mail: olgakatola555@gmail.com

Життя і боротьба «за Україну, за її волю»
Сергія Бачинського (1887–1941 рр.)

Висвітлено життєвий шлях і творчі здобутки громадсько-політичного діяча, організатора редакційних колективів, редактора, публіциста і журналіста Сергія Бачинського. Визначено його внесок у боротьбу за незалежність України. Підкреслено активну участь у численних пресових виданнях. З’ясовано його роль у становленні кооперативного руху в Галичині, зокрема в організації повітових кооперативів. Наголошено на важливості його просвітницької, культурної та педагогічної діяльності в краї.
Ключові слова: Сергій Бачинський, Національно-визвольні змагання, редакторсько-видавнича та публіцистична діяльність.

Сергій Бачинський – представник відомої родини з Галичини, долю якої можна вважати своєрідним еталоном численних славних українських родоводів, які, переживши труднощі в історичному розвої, зазнавши у ХХ, кривавому, столітті страждань і репресій, увійшли в історію Української держави як її будівничі.
За сімейною традицією, юнак, закінчивши Орловський кадетський корпус, продовжив навчання у Михайлівській артилерійській школі (академії) (Петроград). Згодом здобував освіту у Петроградському лісовому інституті. Саме в той період розгорнув політичну агітацію як член (з 1904 р.) партії соціал-революціонерів (есерів).
Упродовж 1904–1906 рр. він разом із старшим братом Євгеном видавав військовий журнал «Михайловец» (російською мовою). Зокрема, у цьому виданні опубліковано розлогий курс української літератури авторства С. Бачинського, який отримав щонайкращі читацькі відгуки. Певний час (1906–1907 рр.) він працював у російськомовному часописі «Украинскій Вѣстникъ» (разом із Олександром та Софією Русовими). Його слід простежується і в організації та редагуванні часопису «Вісті», що виходив як орган української фракції есерів.
У 1904–1906 рр. С. Бачинський присвятився відповідальній, але водночас і небезпечній діяльності: проводячи зустрічі з селянами Півдня України, популяризував власні політичні погляди, зокрема ідеї українського соціалізму. Рятуючись від переслідувань, 1909 р. С. Бачинський опинився в еміграції у Франції. Окрім активної політичної діяльності, значну увагу приділяв публіцистичній та літературній праці. Його тексти охоче друкували у численних виданнях – українських, російських, французьких та ін. Варто зазначити, що впродовж 1910–1912 рр. він очолював Українське інформаційне бюро, – це свідчить про визнання його політичної ваги за кордоном.
Ступивши на рідну землю, С. Бачинський відновлює популяризацію української ідеології, закликаючи до боротьби за незалежність. На початку Української революції 1917 р. партійні соратники доручають йому керівництво Катеринославським комітетом українських соціал-революціонерів, а Українська Центральна Рада призначає комісаром з освіти у цьому зросійщеному краї.
У той турбулентний час приділяв також значну увагу редакційній роботі – очолював як редактор часописи «Селянин» та «Селянська Спілка», належав до редакційної комісії газети «Наше Життя», у 1917–1918 рр. друкував статті у часописі «Степова Україна». Зазначимо, що видання «Селянська Спілка» було своєрідним інформатором про діяльну участь С. Бачинського у численних зібраннях і засіданнях як політика й організатора кооперативного руху.
Після захоплення більшовицькими військами території України Центральна Рада, отримавши підтримку Німеччини та Австро-Угорщини, повернулася до Києва. С. Бачинський, обраний заступником голови фракції Малої Ради, очолив редакцію газети «Боротьба» (Київ). Побоюючись репресій з боку німецьких «союзників» – фактично окупаційної влади, – він підписував свої публікації псевдонімами та криптоніма, адже викривав їхню жорстоку політику щодо цивільного населення.
Після повернення 1918 р. до Катеринослава, який захоплювали то німці, то гетьманці, то махновці, денікінці, більшовики, С. Бачинський присвятився педагогічній діяльності. Упродовж другої половини 1918 р. – січня 1919 р. він очолював орган штабу республіканських військ Катеринославщини – редакцію щоденної соціалістичної газети «Республіканець» (Катеринослав).
У 1919 р., після численних трагічно-звихрених доленосних для України подій, Сергій Бачинський дібрався до Кам’янця на Поділлі, звільненому від більшовицьких військ. У газеті «Трудова Громада» його призначено заступником редактора. У виданні постійно публікувалися його статті актуальної тематики, фейлетони, спомини про пережите, інші матеріали. Викладав у Кам’янецькому державному українському університеті, який очолював Іван Огієнко. У цьому виші обіймав посаду декана сільськогосподарського відділу (факультету), згодом – декана природничого відділу.
У 1920 р. Армія УНР відступила під шаленим натиском більшовицьких частин і змушено відійшла на галицькі землі, окуповані Польщею. Планувалося, що створена у Тарнові Рада Республіки об’єднає всі українські сили, розкидані за кордоном. С. Бачинський входив до складу президії цієї структури як перший секретар.
Однак пацифістські настрої здебільшого соціалістичного керівництва, яке прийшло до влади 1917 р., призвели до того, що так і не створили міцної власної армії, до того ж недосвідченість кадрів та недосконалість адміністрування на всіх рівнях державної влади спричинилися до остаточної поразки Національно-визвольних змагань. Сергій Бачинський вдруге вирушив в еміграцію – на цей раз у Польщу. Попрацювавши деякий час у Краківському університеті, 1921 р. він увійшов до складу Ради Республіки. Згодом перебрався у м. Крем’янець Волинського воєводства, де розпочав працю у «Спілці кооператорів», продовжуючи діяльну громадську роботу. Серед його активних посвят – членство у редколегії часопису Кременецького повітового союзу кооператорів Волині «Земля кращого» (1922 р.). Водночас не полишав друкуватися на шпальтах газети «Українська Трибуна» (Варшава). Авторству С. Бачинського належить багато книжечок і статей, насамперед про реальний прикрий стан у школах Кременецького краю, опубліковані переважно на сторінках видань «Рідний Край» (Львів) і «Українська Трибуна» (Варшава), а також публікацій кооперативної, громадсько-політичної та релігійної тематики, що, зрештою, призвело до його звільнення з роботи.
Після усіх перипетій С. Бачинський нарешті перебрався до с. Биківці, де працювала дружина, і почав займатися агрономією. Упродовж 1927–1928 рр. у луцькому часописі «Народний Вісник» очолював агрономічний відділ – саме у цьому виданні він опублікував більш ніж сто статей і заміток про сільське господарство. У черговий раз, втративши роботу через негативне ставлення польської влади, зокрема до розвитку українського населення, він не полишив публікаторства, продовжуючи співпрацювати з варшавським виданням «Українська Нива». Згодом отримав державну посаду повітового агронома і завідувача дослідної сільськогосподарської станції. Однак його відмова співпрацювати з польською владою знову спричинила його звільнення, тож у 1935–1939 рр. сім’я проживала у містечку Межиріччя. Незважаючи на прикрі обставини життя, він продовжував надсилати статті (здебільшого під псевдонімом) для публікації у часописі «Нова Доба» (Луцьк), журналах «Рідна Мова» та «Наша Культура» (Варшава), наукові твори – у «Працях Українського наукового товариства» (Варшава).
«Возз’єднання» Західної України з УРСР 17 вересня 1939 р. спричинилося до жахливих подій у житті Сергія Бачинського та його сім’ї. 24 березня 1941 р. його звинувачено у веденні активної боротьби проти радянської влади і присуджено до найвищої міри покарання – розстрілу. Після допитів і катувань Сергія Бачинського розстріляно 22 червня 1941 р. – у перший день війни між двома імперіалістичними хижаками за переділ світу.

Olha Kalola,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-8819-2582 ,
Research Fellow,
Research Institute for Press Studies,
Vasyl Stefanyk National Scientific Library of Ukraine in Lviv,
Lviv, Ukraine
e-mail: olgakatola555@gmail.com

The Life and Struggle of Serhii Bachynskyi (1887–1941)
for "Ukraine, for Her Freedom"

This paper examines the life and professional achievements of Serhii Bachynskyi, a public and political figure, organiser of editorial boards, editor, publicist, and journalist. It identifies his contribution to Ukraine’s struggle for independence and highlights his active involvement in numerous periodical publications. The study demonstrates his role in the development of the cooperative movement in Galicia. It also examines his activities in public education, culture, and pedagogy.
Keywords: Serhii Bachynskyi, Ukrainian War of Independence (1917–1921), editorial and publishing activities, journalism.