Трансформація афроамериканської музичної традиції: ритм-енд-блюз як матриця сучасних естрадних напрямків

Тези доповіді

Гусар Дзвіна Олексіївна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4237-3687,
кандидатка мистецтвознавства, доцентка,
доцентка кафедри естрадно-вокального мистецтва,
ЗВО «Університет Короля Данила»,
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: dzwina.husar@ukr.net

Трансформація афроамериканської музичної традиції:
ритм-енд-блюз як матриця сучасних естрадних напрямів

Досліджено фундаментальну роль афроамериканського ритм-енд-блюзу як уні-версальної матриці провідних напрямів популярної музики. Розглянуто істори-чні та соціокультурні передумови виникнення жанру, еволюцію інструментарію (електрогітара, фортепіано), а також механізми модифікації ритм-енд-блюзу у рок-н-рол (елементи канті) та класичний рок, соул (стилістика госпелу) та су-часний R&B. Доведено, що сучасна поп-індустрія продовжує базуватися на во-кально-ритмічних канонах класичного ритм-енд-блюзу.
Ключові слова: ритм-енд-блюз, естрадно-джазове виконавство, рок-н-рол, рок-музика, соул, сучасний R&B.

У першій половині ХХ ст. джаз, сформований на підґрунті трудових пі-сень, регтайму, блюзу та спірічуелсу, здобув безпрецедентне поширення. Проте в середині 1940-х років, пройшовши шлях від новоорлеанського стилю до ко-мерціалізованого біг-бендового свінгу, джаз поступився місцем масової культу-ри і перейшов у ранг елітарного мистецтва для слухання. Афроамериканське населення, мігрувавши до індустріальних центрів Півночі, трансформувало 12-тактовий сільський блюз під динамічний акустичний ландшафт великого міста. Наслідком цього стало формування джамп-блюзу – прискореного блюзу зі свін-говою пульсацією та ритмом бугі-вугі, що домінував у танцювальних залах.
Для маркування цієї музики індустрія тривалий час використовувала сег-регаційний термін «race music» («расова музика»). У 1947–1948 рр. редактор журналу «Billboard» Джеррі Векслер запропонував нейтральний термін «rhythm and blues» (ритм-енд-блюз), де слово «ритм» фіксувало динамічну ритмічну структуру, а «блюз» – традиційну гармонічну структуру. Завдяки офіційним чартам «Billboard» (1949 р.) жанр отримав загальнонаціональне комерційне ви-знання. Новий звуковий стандарт міської афроамериканської музики остаточно сформували та комерціалізували приватні звукозаписувальні компанії «Atlantic Records» і «Chess Records».
Фундаментальну роль у модифікації жанру відіграла електрогітара. Гіта-ристка та співачка Розетта Тарп першою продемонструвала потенціал електри-фікованого інструмента, поєднавши тексти госпелу з експресивною грою та ва-жким овердрайвом. Чак Беррі остаточно перетворив електрогітару на символ молодіжної культури, перевівши фортепіанні патерни швидкого бугі-вугі на гітарні рейки. Його хльосткі двонотні вступи (дабл-стопи), ритмічні рифи та сценічна експресія («качина хода») заклали канонічний стандарт для майбутньої рок-музики.
Паралельно розвивалася потужна фортепіанна традиція, де інструмент ви-конував роль не лише гармонійної основи, а й перкусійного засобу. Літл Річард приніс у жанр несамовиту експресію, руйнуючи академічні уявлення про ін-струмент шаленим темпом і вигуками. Фетс Доміно сформував розслаблений грув із постійно пульсуючими тріолями у правій руці та енергійними лініями бугі-вугі у лівій. Глибший, синкопований бік інструменталізму, просякнутий джазовою гармонією та духовною емоційністю госпелу, уособлював Рей Чарльз, творчість якого стала містком до рок-н-ролу та соулу.
Популярність ритм-енд-блюзу серед білої молоді стимулювала продюсе-рів до пошуку білих виконавців із відчуттям ритму та вокальною манерою, бли-зькими до афроамериканських музикантів. Першими успішними прикладами стали Білл Гейлі та його гурт «Comets», які поєднали джаз, ритм-енд-блюз та біле кантрі. Через расову сегрегацію радіостанції часто уникали оригінальних чорношкірих артистів, тому поп-чарти завойовували пом’якшені кавер-версії, як-от переспів пісні «Tutti Frutti» Петом Буном.
Постаттю, яка легалізувала ритм-енд-блюз для білої публіки, став Елвіс Преслі. Сформований під впливом афроамериканської культури Мемфіса та госпелу, Преслі будував репертуар на каверах чорношкірих авторів (зокрема, Артура Крідапа та Big Mama Thornton). Він поєднав ритм-енд-блюз із кантрі-н-вестерн, подавши це з невиданою пластичною експресією. Диск-жокей Алан Фрід закріпив для цього явища термін «рок-енд-ролл», а його перші змішані концерти сприяли руйнуванню расових бар’єрів.
На початку 1960-х років зерна ритм-енд-блюзу дали новий поштовх у Ве-ликій Британії. Гурт «The Beatles», починаючи з копіювання американських R&B-композицій, завдяки музичній інтуїції інтегрував у мажорні тональності блюзу нетипові мінорні акорди. Перегармонізована за законами європейської класичної традиції афроамериканська основа повернулася до США у вигляді епохи «британського вторгнення».
Якщо «The Beatles» рухалися в бік мелодизму, то «The Rolling Stones» ра-дикалізували брутальний гітарний звук. Натхненні чиказьким електричним ритм-енд-блюзом Мадді Вотерса та Розетти Тарп, вони трансформували легкий бугі-вугі грув у монолітний, важкий рок-риф. Використання гітарних ефектів (фуз-бокс у композиції «Satisfaction») заклало підвалини хард-року 1970-х ро-ків.
У середині 1960-х років в афроамериканському середовищі виник зворот-ний рух – прагнення повернутися до автентики через синтез ритм-енд-блюзу з духовною культурою госпелу. Особливістю госпелу був екстатичний діалог со-ліста з хором за формою «заклик і відповідь» (call-and-response). Поєднання світського танцювального ритм-енд-блюзу з релігійною експресією госпелу по-родило новий напрям – соул (soul – душа), який став маніфестом людської гід-ності проти расизму. Перехід від госпелу до соулу яскраво репрезентує твор-чість Арети Франклін.
З музичного погляду соул вирізнявся унікальною неповторною вокаль-ною мелізматикою. Серед його унікальних прийомів: bending (підтягування нот), dirty tones (навмисна звукова нестабільність), shouting (вигуки), break (швидке перемикання регістрів). Жанр охоплював як чуттєві балади (Остін Ред-дінг, ранній Рей Чарльз), так і жорсткі танцювальні структури, що заклали ос-нову фанку (Джеймс Браун), або гострі політичні маніфести (Ніна Сімон).
У 1970-ті роки термін «ритм-енд-блюз» став парасольковим брендом для соулу, фанку та диско. На межі 1970–1980-х років із розвитком цифрових тех-нологій відбувся поділ на історичний жанр та Contemporary R&B. Творчість Майкла Джексона, Тіни Тернер, Стіві Вандера, Прінса та Вітні Г’юстон перет-ворила сучасний R&B на світовий мейнстрим, розмивши расові кордони в інду-стрії. У 1990-х роках через стиль New Jack Swing відбулося злиття R&B з хіп-хопом (гурти «TLC», «Boyz II Men», згодом солісти Beyoncé, Usher, Rihanna). Сучасний високотехнологічний R&B і сьогодні зберігає у своїй ДНК вокальну мелізматику госпелу та 12-тактову форму давнього блюзу.
Афроамериканський ритм-енд-блюз виступив універсальною матрицею для формування ключових напрямів сучасної популярної музики. Електрифіка-ція інструментарію та перкусивна експресія змінили архітектуру масового зву-ку. Адаптація ритм-енд-блюзових моделей для білої публіки породила рок-н-рол (Елвіс Преслі), а його гармонійне переосмислення європейською традицією сформувало класичний рок («The Beatles», «The Rolling Stones»). Водночас вну-трішній синтез жанру з духовною традицією госпелу дав життя соулу та сучас-ному R&B. Попри радикальні технологічні зміни ХХ–ХХІ ст., глобальна поп-індустрія продовжує експлуатувати вокальні та ритмічні канони, закладені епо-хою класичного ритм-енд-блюзу.

Dzvina Husar,
ORCID https://orcid.org/ 0000-0002-4237-3687,
PhD (Art Criticism), docent,
Associate Professor Department of Pop and Vocal Art
King Danylo University,
Ivano-Frankivsk, Ukraine
e-mail: dzwina.husar@ukr.net

The Transformation of the African-American Musical Tradition:
Rhythm and Blues as the Matrix of Contemporary Popular Music Genres

This paper explores the fundamental role of African-American rhythm and blues as a universal matrix for leading genres of popular music. It examines the historical and socio-cultural preconditions for the emergence of the genre, the evolution of instrumentation (electric guitar, piano), as well as the mechanisms by which rhythm and blues has been adapted into rock ’n’ roll (elements of country), classic rock, soul (gospel stylistics) and contemporary R&B. It is demonstrated that the contemporary pop industry continues to be based on the vocal and rhythmic conventions of classic rhythm and blues.
Keywords: rhythm and blues, pop-jazz performance, rock and roll, rock music, soul, contemporary R&B.