Героїні біографічних реконструкцій : перепрочитання жіночих траєкторій життя у контексті викликів сучасності

Тези доповіді

Буряк Лариса Іванівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4631-844X,
докторка історичних наук, професорка,
провідна наукова співробітниця,
відділ теорії та методики біобібліографії,
Інститут біографічних досліджень,
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,
Київ, Україна
e-mail: larysa.buryak@gmail.com

Героїні біографічних реконструкцій: перепрочитання
жіночих траєкторій життя у контексті викликів сучасності

Нові біографічні реконструкції Лесі Українки, Софії Яблонської, Олександри Екстер розглянуто як джерело моральної підтримки, необхідної українському суспільству в умовах війни. Досліджено тенденції та підходи у просторі жіночої біографіки, що уможливлюють її наближення до очікувань соціуму. Обґрунтовано переосмислення біографій жінок минулого, яке відбувається в контекстах деколоніального дискурсу, імплементації у європейський культурний простір і одночасного повернення в простір української культури.
Ключові слова: російсько-українська війна, жіноча біографіка, жіночі біографічні реконструкції, Леся Українка, Софія Яблонська, Олександра Екстер.

Українське суспільство, яке перебуває в стані тривалого стресу, викликаного виснажливою війною, гостро потребує підтримки та оновлення свого психологічного потенціалу, джерелом якого можуть служити непересічні постаті минулого, передусім жіночі. Біографічна палітра, що з’явилась останнім часом, є широкою й різноманітною. Характерною ознакою сучасних біографічних реконструкцій є нові тенденції та підходи до концептуалізації життя і творчості відомих українських жінок на тлі війни. Розглянемо деякі дослідження останнього часу з метою виявлення спектру домінуючих тенденцій та підходи в просторі сучасної жіночої біографіки.
У фокусі уваги наукової спільноти залишається постать Лесі Українки, життя якої стало втіленням стійкості й спротиву, проявленим всупереч викликам світу. Її біографія продовжує переосмислюватися (Т. Гундорова. «Леся Українка. Книги Сивілли», 2023; Є. Кононенко «Леся Українка. Драма усвідомлення Тіні», 2023). На думку Т. Гундорової, Леся Українка сьогодні звучить особливо актуально, адже наскрізною темою її творів є ідея свободи й самостійності України. «Вторгнення Росії в Україну і нинішня війна спонукають нас до нового перечитування класики» − зазначає вчена (https://lnk.ua/0Oph2oG0H). Переосмислюючи біографію своєї героїні, Т. Гундорова не стільки відкриває нові біографічні факти, скільки по-новому інтерпретує її життя, акцентуючи на образі модерної інтелектуалки, для якої хвороба була не лише трагедією і біографічним фактом, але й чинником творчості, джерелом її філософії та естетики. На тлі нового прочитання різних епізодів з життя Лесі Українки увага фокусується на проживанні нею особистої травми – темі, яка звучить актуально у вимірах сучасної війни. Особиста травма (смерть коханого) розглядається не лише в масштабах трагедії, а як момент народження шедевру (драматична поема «Одержима»), а творчість – як спосіб переживання втрати.
Прагнучі «розгледіти реальну жінку Ларису Косач» крізь оптику її творчості, Є. Кононенко використовує аналітичну психологію Карла Густава Юнга як ключ до розуміння життя і драматургії Лесі Українки. Її праця – одна з перших біографічних інтерпретацій життя і творчості Лесі Українки, побудованих на концепціях аналітичної психології. Для авторки дослідження біографії Лесі Українки теж не є самоціллю. Проте, якщо більшість традиційних біографій використовують життєві факти для пояснення творів, то Є. Кононенко розглядає драматургічні тексти своєї героїні як джерело розуміння внутрішнього світу письменниці. На думку вченої, драматургія Лесі Українки являє своєрідний автобіографічний наратив і відображає життєвий шлях письменниці до усвідомлення своєї особистості. Прочитуючи таким чином творчу спадщину Лесі Українки, Є. Кононенко запропоновує нову модель біографічної реконструкції письменниці, яка пояснює її життя через творчість, а не навпаки.
Помітною тенденцією сучасної біографіки стає деколоніальний / антиколоніальний дискурс, який відкриває нові перспективи у просторі жіночих біографічних реконструкцій. Він змінює сам спосіб інтерпретації української культури та надає можливість реконструювати біографії поза російським і радянським наративами. Серед досліджень останнього часу, що репрезентують цей вектор біографіки, – праці, присвячені Софії Яблонській (Галета О. Голос «другої статі» з «другого світу»: тревелоги Софії Яблонської. Жіночі виміри минулого: уявлення, досвіди, репрезентації. 2023. С. 52–80) і Олександрі Екстер (А. Лодигіна. Історії українських митців. Олександра Екстер, 2025).
У новітніх пропозиціях прочитання біографії Софії Яблонської – письменниці, фотографки й кінооператорки – відбувся суттєвий перегляд її образу. Якщо раніше Софію Яблонську переважно позиціонували як «екзотичну мандрівницю», то наразі її біографія набуває значно ширших смислів. Зокрема О. Галета реконструює життєвий шлях Софії Яблонської, перепрочитуючи її тревелоги в контексті перехрестя жіночих стратегій виживання і деколоніального дискурсу. Мандрівки Софії Яблонської інтерпретовано як втечу від жорсткої реальності, а отже, як одну із стратегій виживання жінок у карколомному ХХ столітті, а життя – у вимірі пошуку втраченого дому. Софія Яблонська постає як жінка, котра промовляє не лише голосом «другої статі», а й голосом колонізованого й підпорядкованого «другого світу». Втрата Софією Яблонською рідного дому (батьківського і України) розглядається в контексті її особистої та колективної травми покоління українців – теми особливо співзвучної сучасним настроям українського суспільства.
Деколоніальне переосмислення життя і творчості Олександри Екстер – визначної авангардної мисткині ХХ століття – є актуальним і закономірним з огляду на сучасні тенденції формування українського соціокультурного простору й вітчизняної біографіки зокрема. Якщо біографічні реконструкції Лесі Українки і Софії Яблонської репрезентують сегмент академічних досліджень, то праця, присвячена Олександрі Екстер, підготовлена журналісткою А. Лодигіною. Це науково-популярна біографія, яка спирається на архівні матеріали й мистецтвознавчі дослідження, поєднуючи біографічне дослідження і популярний наратив. Біографічна реконструкції створена у так званому жанрі «драматичного біопіка» (https://surl.li/hezkyr). Її концептуальною засадою виступає повернення Олександри Екстер до українського культурного контексту. Саме український досвід художниці розглядається як один із ключових чинників подальшого міжнародного успіху. Київ, у якому Олександра Екстер прожила понад 35 років, постає не периферією творчості мисткині, а культурним простором, де сформувалося її художнє мислення, одним із центрів європейського модернізму, у якому генерувалися ідеї та створювалися мистецькі шедеври світового авангарду.
Водночас пропонується новий погляд на Олександру Екстер як на людину й жінку. У запропонованій біографічній реконструкції свідомо розчиняється канонічний образ геніальної художниці. Натомість увага акцентується на драматичних траєкторіях життя художниці (революція, еміграція, зміна мистецьких середовищ), її сумнівах, почуттях, втратах, прийнятті складних рішень. Для Олександри Екстер еміграція так само, як і для Софії Яблонської, була особистою драмою. Отже, тема втрати дому й складного емоційного виміру життя за кордоном, у яких прочитується відлуння сучасного українського досвіду війни й вимушеного переселення, набуває в контексті біографічної реконструкції особливого звучання.
Розглянуті біографічні реконструкції демонструють нові тенденції і підходи в просторі досліджень жіночих біографій Лесі Українки, Софії Яблонської, Олександри Екстер, наближаючи їх у такий спосіб до сучасного українського соціуму. Т. Гундорова переосмислює Лесю Українку як європейську інтелектуалку й культурну пророчицю; Є. Кононенко реконструює її біографію через драматургію, звертаючись до юнгіанської психології. О. Галета репрезентує Софію Яблонську новаторкою документального жіночого письма й візуальної культури, антиколоніальною спостерігачкою, символом української жіночої мобільності. А. Лодигіна деколонізує біографію Олександри Екстер, повертаючи її в український жіночий простір і водночас «олюднюючи» її.

Larysa Buriak,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4631-844X,
D.Sc. (History), Professor,
Leading Research Associate,
Department of Theory and Methods of Biobibliography,
Institute of Biographical Research,
V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
e-mail: larysa.buryak@gmail.com

Heroines of biographical reconstructions: rereading women’s life trajectories in the context of contemporary challenges

The article examines recent biographical reconstructions of Lesyia Ukrainka, Sofia Yablonska, and Oleksandra Ekster as a source of moral support that has become particularly significant for Ukrainian society under the conditions of war. It explores the emerging trends and methodological approaches in women’s biography that enable it to respond more effectively to contemporary social expectations. The study argues that the reinterpretation of the biographies of women from the past takes place within the frameworks of decolonial discourse, their integration into the European cultural space, and the simultaneous reintegration of these figures into the Ukrainian cultural canon.
Keywords: Russo-Ukrainian War, women’s biography, women’s biographical reconstructions, Lesia Ukrainka, Sofia Yablonska, Oleksandra Ekster.