ПРО РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ «ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВО», «ПРЕСОЗНАВСТВО» і «ПРЕСОЛОГІЯ» (НА ПРИКЛАДІ ПРЕДМЕТУ І ЗАВДАНЬ ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВСТВА, ПРЕСОЗНАВСТВА І ПРЕСОЛОГІЇ)

Тези доповіді

Рудий Григорій Якович,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4679-282X
доктор історичних наук, учений секретар,
Сектор з координації наукових досліджень
Науково-організаційний відділ,
Президія Національної академії наук України,
Київ, Україна
e-mail: sknd@nas.gov.ua

Про розмежування понять «журналістикознавство», «пресознавство» і «пресологія» (на прикладі предмету і завдань журналістикознавства, пресознавства і пресології)

Розглянуто питання про розмежування понять «журналістикознавство», «пресознавство» і «пресологія». На прикладі предмету і завдань журналістикознавства, пресознавства і пресології розроблено класифікаційну модель розмежування цих наукових дисциплін, їх термінологічний апарат, виокремлено їх типові риси і функціональні ознаки. Зазначено, що подальші розвідки в цьому напрямку дозволять збагатити новими знаннями теорію і практику вивчення української преси.
Ключові слова. Журналістикознавство, пресознавство, пресологія, газета, журнал, періодична преса, джерело, інформація.

Питання розмежування понять «журналістикознавство», «пресознавство» і «пресологія» як важлива теоретична і практична проблема ще не здобуло належної уваги науковців і кваліфікації. Аналіз досліджень і публікацій свідчить, що до цього часу питання розмежування понять «журналістикознавство», «пресознавство» і «пресологія», передусім за предметним принципом і завданнями ще недостатньо розроблено і поглиблено. Необхідно насамперед звернутися до визначення характерних рис та функціональних ознак наукових дисциплін «журналістикознавство», «пресознавство» і «пресологія» за їхнім предметом і завданнями, ролі і місця в дослідженні преси.
У міру накопичення пресознавчого знання дедалі частіше виникають питання, у чому відмінність термінів «журналістикознавство», «пресознавство», «пресологія», «преса», «журналістика»? Яка предметна сфера цих термінів? Які дослідницькі завдання в галузі преси розв’язують ці проблеми, які сьогодні чекають свого дослідження? Нарешті, чи доцільно всі галузі знання про пресу інтегрувати в наукову дисципліну «Журналістикознавство»? Відповіді на ці та інші питання неоднозначні та інколи проблематичні. Вони потребують дискусійного аналізу, конкретного вивчення методології проблеми.
Методологічний ключ для відповіді на ці питання дає визначення предметної сфери і завдань зазначених дисциплін. Насамперед з’ясуємо предмет і завдання дисципліни «Журналістикознавство». Дослідження історії і теорії журналістики, здійснені зусиллями багатьох науковців кінця XIX-початку XXI ст., дозволили відтворити процес становлення і розвитку українського журналістикознавства.
У найбільш загальному вигляді предметну сферу журналістикознавства і його завдання та притаманні йому характерні риси та функціональні ознаки можна визначити у таких категоріях термінологічного апарату. Предметом журналістикознавства є вивчення загальних і специфічних закономірностей становлення і розвитку журналістики як одного з важливих інститутів суспільства. Історія журналістики включає розвиток інформаційної діяльності від виникнення і до сьогодні, охоплюючи пресу, радіо, телебачення та інші електронні засоби масової інформації. Теорія журналістики – це галузь знань, яка досліджує тенденції і закономірності розвитку журналістики, її функції, методологічні засади, методи та природу журналістської творчості, її вплив на суспільну свідомість і соціальні процеси. Конкретні обриси предметного поля журналістикознавства включають:
– журналістику як форму суспільної діяльності;
– зміст, структуру і функцію мас-медіа;
– процес комунікації між ЗМІ і аудиторією;
– медіа-тексти (жанри, мову, стилістику, наративи);
– інституційні і організаційні моделі ЗМІ;
– вплив мас-медіа на політичні, економічні, соціальні, культурні процеси.
З формулюванням предметного апарату журналістикознавства тісно пов’язане визначення його основних завдань. До теоретичних завдань можна віднести формування наукових уявлень про сутність журналістики, вироблення її термінологічного апарату, визначення її функцій методологічних засад і методичних принципів.
У вивченні природи і загальних рис журналістикознавства важливим завданням є дослідження історії української журналістики, зокрема, вивчення становлення і розвитку преси, радіо, телебачення, цифрових мас-медіа, еволюції моделей цензури, пропаганди, свободи слова. В науковому дискурсі зародження і розвитку журналістикознавства в України важливими бачаться соціально-комунікаційні завдання. Серед них: взаємодія ЗМІ та аудиторії, дослідження впливу мас-медіа на громадську думку, вивчення медіа-маніпуляцій, фейків, інформаційних війн. Поглибленню знань про становлення і еволюцію українського журналістикознавства сприяють практичні завдання. Серед них: вироблення рекомендацій щодо професійних стандартів журналіста, аналіз жанрів, форматів і стилів, удосконалення медіа-менеджменту та редакційної політики, дослідження проблем свободи слова, цензури, відповідальності журналіста, аналіз нормативно-правових актів, етичних кодексів, стандартів достовірності і балансу думок.
Отже, підсумовуючи, можна зробити висновок, що періодична преса є однією із складових журналістикознавства, яка вивчає загальні та специфічні закономірності встановлення і розвитку преси як суспільного інституту, зокрема, методи та природу пресової журналістської творчості, її вплив на суспільну свідомість та соціальні процеси, мову, стилістику, наративи преси, процес комунікації між журналістами та читачами.
На сьогодні серед багатьох науковців немає чіткого розмежування понять «журналістика», «періодична преса», «ЗМІ», «мас-медіа». З наукового погляду це різні терміни, вони не ідентичні, не синонімічні і не рівнозначні. Внаслідок підміни понять втрачалися чіткі наукові принципи визначення характерних рис періодичної преси та журналістики за ознакою їхнього предмету і завдань. З огляду на це, відмінність між пресою та журналістикою принципова. Вони не є синонімами, а представляють різні рівні опису пресової інформації. Термін «преса» насамперед пов’язаний з друкованими періодичними виданнями такими, як газети, журнали, бюлетені, інформаційні вісники, друковані он-лайн версії цих видань. Серед них основними є газети і журнали. Журналістика – це спеціальний соціальний інститут, насамперед професійна суспільна діяльність зі зберігання, опрацювання, інтерпретації та поширення інформації.
Проблеми преси досліджує також спеціальна наукова дисципліна «пресознавство», що вивчає періодику як соціальний інститут, форму масової комунікації та складову інформаційного простору суспільства. Предметом «пресознавства» є зародження друкованих органів (газети, журнали, альманахи тощо) в історичному та сучасному контекстах, умови їх функціонування, роль і місце в системі суспільних відносин, їхній вплив на громадську думку та публічну сферу. З формулюванням предмету «пресознавства» тісно пов’язане визначення його основних завдань. До пресознавчих завдань належать розробка теоретичних положень про предмет і структуру пресознавства, вироблення понятійного апарату цієї дисципліни, дослідження історії преси, етапів її становлення та трансформації, розроблення методики пошуку, опрацювання та використання пресових джерел, аналіз змісту, жанрів і тематики періодичних видань, вивчення редакційної політики, організаційних і економічних засад діяльності видань, роль преси у формуванні менталітету, духовності та громадської думки.
Пресознавство як дисципліна набуло системного характеру, коли у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника НАН України з 1993 року розпочав свою діяльність Науково-дослідний центр періодики (тепер – Науково-дослідний інститут пресознавства) (далі – НДІ). Перед центром були поставлені такі важливі теоретичні і практичні завдання: розробка єдиної «схеми повного, бібліографічного опису періодичного видання», розробка нової періодизації історії журналістики, закладення фундаменту для початку видання національної бібліографії, історії української преси, енциклопедичного багатотомного словника «Українська журналістика в іменах».
До пріоритетних завдань НДІ віднесені такі напрями роботи: створення репертуару української періодики; видання фундаментальних досліджень «Історія української преси» та «Історія української журналістики XIX–XX ст.»;
підготовка і видання багатотомного енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах»; формування повної бази даних на електронних носіях інформації. Таким чином, українські пресознавці розглядають періодичну пресу як важливе джерело, а галузь науки, яка має досліджувати періодичні джерела, це спеціальна дисципліна – «Пресознавство». Предметом дослідження цієї дисципліни є закономірності зародження і особливостей розвитку періодики як історичного джерела, з’ясування її місця і важливості у джерельній базі української історії, національно-виховні та інформаційні функції преси.
Спираючись на вищезазначене, можна стверджувати, що в дисципліні «Пресознавство» немає чіткого розмежування журналістських, пресознавчих і соціокомунікативних понять. Так, серед пошукових цілей НДІ пресознавства Львівської національної бібліотеки України імені В. Стефаника НАН України є вивчення особливостей і розвитку української журналістики XIX-XX ст., написання історії української журналістики, формування біобібліографічного словника (енциклопедії) «Українська журналістика в іменах».
Будь яка галузь наукового знання потребує системи внутрішньої структуризації. Лише в такий спосіб можливо виробити архітектоніку дисципліни, з’ясувати логіку взаємовпливів і відмінностей. Потрібно зазначити, що на сьогодні пресознавство поки що не має усталеного предметного членування. Доволі часто пресознавці поряд з термінами «преса», «періодика» також вживають поняття «журналістика», «ЗМІ» і «мас-медіа». Нерідко ці поняття вживаються як синоніми, інколи взагалі не розрізняються. Така невиробленість пресознавчого термінологічного апарату, відсутність чіткого розмежування журналістських, пресознавчих і соціокомунікативних понять часто призводить до того, що науковці називають свої праці залежно не від завдань, які вирішують, а від вибору того чи іншого терміну.
Отже, можна зробити висновок, що на сьогодні термінологічний апарат пресознавства ще недостатньо упорядкований. Серед багатьох науковців немає чіткого розмежування понять «періодична преса», «журналістика», «історія преси», «історія журналістики». Статус пресознавства як спеціальної історичної дисципліни не зовсім відповідає значенню періодики як історичного джерела і притаманним йому характерним ознакам і типовим межам. Згідно із своїми завданнями пресознавство поєднує у своїй сутності як пресознавчі, журналістські, соціокомунікативні ознаки.
Багаторічний досвід дослідження періодичної преси дозволяє доповідачу стверджувати, що до цього часу немає чітких критеріїв визначення спільних ознак різних видів преси, її предмету, структури, завдань, класифікації та періодизації. На наш погляд, ці проблеми має вирішувати спеціальна історична дисципліна «Пресологія». Зрозуміло, що нові галузі науки не виникають на порожньому місці, на цілині. Процес їх виникнення, становлення і розвитку відбувається традиційно– або шляхом обмеження частини певного предмету наукової галузі, або на межі кількох наукових дисциплін. Такі дисципліни зосереджують свою увагу на тих проблемах, які до цього часу мало досліджувалися або не вивчалися.
З огляду на це постає питання про розмежування понять «пресознавство» і «пресологія». Найголовнішою відмінною ознакою між «пресознавством» і «пресологією» є те, що саме є предметом вивчення цих галузей пресового знання. У сучасному пресознавстві розмивається сам предмет періодики і притаманні йому специфічні якісні ознаки і типові межі, надається перевага соціокомунікаційному напряму у дослідженні преси, її журналістських особливостей. Останнім часом пресознавці орієнтуються у своїй діяльності на наукову дисципліну «Соціальні комунікації», за якою присуджуються наукові ступені доктора філософії і доктора наук. Водночас менше уваги пресознавство приділяє вивченню періодики як особливого виду історичного джерела, історико-культурної спадщини, національного надбання. Також слід зазначити, що пресознавство до цього часу не має чітких критеріїв визначення спільних ознак різних видів преси, її предмету, структури, класифікації та періодизації.
На наш погляд, ці проблеми має вирішувати спеціальна історична галузь – пресологія. Пресологія – це наукова дисципліна, яка вивчає пресові джерела, їхні канали, формати, видавничі структури, розробляє методичні засади і методи виявлення джерел, їх дослідження та використання в роботі пресологів. Ключовою проблемою пресології є поняття «періодичне джерело», «періодична джерельна база», та «періодична джерельна інформація». Пресове джерело – це носій історичної інформації, що виник в результаті людської діяльності. Пресові джерела також виступають як пам’ятки духовної культури, історико-культурної спадщини, національного надбання. Дослідження преси з погляду історичного джерелознавства становить великий інтерес для істориків, усіх пресологів. Преса є складовою частиною загального джерелознавства, зокрема історії України. Пресологія водночас є як розділ загального джерелознавства і як спеціальна галузь знань українського джерелознавства. Тому правомірним є вживання терміна «українська історична пресологія». Важливе значення в розумінні ролі і місця цієї дисципліни серед інших дисциплін має визначення самого предмета пресології та її завдань. Предметом пресології є тенденції та закономірності виникнення і особливості розвитку періодичних джерел, з’ясування їх інформаційного потенціалу, достовірності, визначення складу і структури джерел, здійснення їх систематизації, класифікації, періодизації, розроблення теорії, методології і методики пресологічних досліджень.
До пріоритетних завдань пресології можна віднести розробку загальних теоретичних положень про її предмет та структуру, вироблення термінологічного апарату цієї дисципліни. Серед важливих завдань пресології \ удосконалення методики пошуку опрацювання та використання періодичних джерел, їх становлення, ступінь повноти і достовірності, співвідношення пресологічного аналізу і синтезу. Важливими завданнями для пресології є розробка спільних методологічних підходів і методичних принципів стосовно систематизації, класифікації та періодизації преси. Також важливими є вивчення періодики та її різновидів як носія історичної інформації, визначення спільних і відмінних властивостей пресових джерел, шляхів розвитку пресології як системи знань, з’ясування її ролі і місця в системі спеціальних історичних дисциплін, її зв’язку з іншими науковими дисциплінами. Слід відзначити зв’язок пресології як наукової дисципліни з практикою. Цей зв’язок має першочергове значення для прикладних досліджень газетної і журнальної справи, науково-дослідної роботи періодичних фондів, проведення наукового обліку та описування газети і журналу як окремого видового складу пресової пам’яті. Неодмінною умовою таких розвідок має бути наукове обґрунтування практичних рекомендацій і пропозицій, спрямованих на удосконалення пресологічної роботи, підвищення її ефективності. У зв’язку з цим актуалізуються питання визначення місця газетної періодики в системі формування інформаційних ресурсів наукових бібліотек, з’ясування особливостей функціонування масиву газетних видань в умовах провадження нових інформаційних технологій та інтенсифікації інформаційних обмінів у суспільстві. З огляду на це, газета постає в суспільній і науковій думці як символ культури суспільства, як його духовна скарбниця, колективна історична пам’ять, а численна періодика України є складовою всеукраїнського культурного процесу, історичної тяглости.
У тісному зв’язку з практикою слід проводити дослідження з історії і теорії періодичної преси. Важливою є також підготовка монографічних і дисертаційних розвідок про окремі українські газети і журнали, історії історіографії періодичної преси України, тлумачного словника з проблем пресології, лексикографічного словника «Преса України», просопографічного проєкту «Редактори і видавці українських газет і журналів», формування банку даних про авторів українських газет, рукописну періодичну спадщину тощо. Вважаємо, що з метою підвищення ефективності проведення досліджень у галузі пресології необхідно створити на базі відділів формування і використання газетних фондів і пресознавства НБУВ Науково-дослідний центр пресології. Зазначимо, що НБУВ – це найбагатше сховище газет в України. Станом на кінець 2020 року в НБУВ налічувалося понад 254 тисяч річних комплектів газет (більше 30 млн. номерів). Хронологічні рамки охоплюють XVIII-XXI ст.
На підставі проведеного аналізу вивчення періодичної преси журналістикознавцями, пресознавцями, пресологами доходимо висновку, що розмежування понять «журналістикознавство», «пресознавство», «пресологія» на сьогодні ще недостатньо розроблено та уніфіковано. Основними критеріями розмежування наукових дисциплін «журналістикознавство», «пресознавство», «пресологія» є їхні предмет і завдання. Нами розроблено класифікаційну модель цього розмежування, зокрема, термінологічний апарат. Можна зробити висновок, що преса є однією із складових журналістикознавства, яке вивчає загальні і специфічні закономірності становлення і розвитку преси як суспільного інституту. Зокрема, природу журналістської творчості, форми і методи діяльності журналістики, її мову, стилістику, наративи, вплив на суспільну свідомість, процес комунікації між журналістами і читачами. Також можна відзначити, що за предметом вивчення і завданнями пресознавство поєднує у своїй діяльності журналістські, пресові і соціокомунікативні поняття, і ще не виробило чітких критеріїв визначення предмета, структури, здійснення класифікації та періодизації преси.
З огляду на це такі проблеми має вирішувати спеціальна історична дисципліна «пресологія», яка вивчає пресові джерела, їхні канали, формати, видавничі структури, розробляє методологічні засади і методи їхнього виявлення, дослідження та використання у роботі пресологів, встановлює склад і структуру джерел, їх систематизацію, класифікацію, періодизацію. Подальші розвідки в цьому напрямі дозволять збагатити новими знаннями теорію і практику вивчення української преси та конкретизувати понятійний апарат журналістикознавства, пресознавства, пресології.

Hryhorii Rudyi,
ORCID https://orcid.org/0000-0002-4679-282X
Doctor of Historical Sciences (Doc. Hab. in History),
Scientific Secretary,
Sector of Research Coordination
Scientific and Organizational Department,
Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukrainee-mail: sknd@nas.gov.ua

On the distinction of the concepts of "Journalism", "Press studies" and "Pressology" (using the example of the subject and tasks of journalism, press studies and pressology)
The issue of the distinction of the concepts of "journalism", "press studies" and "pressology" is considered. Using the example of the subject and tasks of journalism, press studies and pressology, a classification model for the distinction of these scientific disciplines, their terminological apparatus, and their typical features and functional characteristics are developed. It is noted that further research in this area will enrich the theory and practice of studying the Ukrainian press with new insights.
Keywords: Journalism, Press studies, Pressology, newspaper, magazine, periodical press, source, information.