Роль журналу «Рідна мова» у розвитку української мови (за листами Івана Огієнка)

Тези доповіді

Ріпей Марія Володимирівна,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6040-3539,
кандидатка філологічних наук,
доцентка,
кафедра медіариторики та мовної комунікації,
факультет журналістики,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
Львів, Україна
е-mail: maria-kr@ukr.net

Роль журналу «Рідна мова» у розвитку української мови
(за листами Івана Огієнка)

Простежено роль журналу «Рідна мова» у розвитку української мови, як це відобразилося в епістолярній спадщині Івана Огієнка. Виявлено, що ролі «Рідної мови» у розвитку української мови зосереджено значну увагу у листах упродовж виходу журналу. Виокремлено три етапи акцентування на ролі «Рідної мови»: потреба у такому журналі; важливість журналу; перетворення журналу в наукову інституцію для вивчення рідної мови.
Ключові слова: журнал «Рідна мова», Іван Огієнко, українська мова, листи.

Науково-популярний місячник «Рідна мова» (1933–1939, Варшава), головним редактором якого був Іван Огієнко, значну увагу зосереджував на функціонуванні та нормуванні сучасної української літературної мови. Важливо простежити, як відображено журнал «Рідна мова» в епістолярній спадщині Івана Огієнка. Зокрема, з’ясувати, кому з авторів у своїх листах Іван Огієнко пише про журнал «Рідна мова», як визначає роль журналу в розвитку української мови.
Опрацювавши опубліковані листи Івана Огієнка (Пам’ятки. Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Київ, 2001. Т. 2), ми виявили, що про журнал «Рідна мова» він пише Степанові Смаль-Стоцькому (29 серпня 1932 р., 18 лютого 1933 р.), Йосафату Скрутню (19 січня 1933 р., 20 березня 1938 р.), Кирилові Студинському (25 березня 1933 р., 29 вересня 1934 р., 13 квітня 1935 р., 23 листопада 1935 р.), Іванові Крип’якевичу (7 серпня 1933 р., 29 листопада 1934 р.), Степанові Шелухіну (31 жовтня 1933 р., 23 листопада 1933 р., 4 квітня 1934 р.), Євгенові Пеленському (28 грудня 1933 р., 19 вересня 1934 р.), митрополиту Андрею Шептицькому (3 травня 1934 р., кінець 1934 р., 29 липня 1935 р.), Ярославові Гординському (23 березня 1935 р.), Богданові Антоничу (березень 1935 р., 12 квітня 1935 р., 2 березня 1935 р.), Леонідові Білецькому (3 квітня 1935 р., 24 травня 1936 р.). Іван Огієнко запрошує співпрацювати з «Рідною мовою», пише авторам про їхні прислані матеріали, зазначає, коли їх буде надруковано, надсилає на перегляд коректу і числа журналу. Також просить передплачувати «Рідну мову». У деяких листах додає чеки для передплати, зауважуючи про скрутне матеріальне становище журналу.
Акцентування на ролі «Рідної мови» у розвитку української мови простежуємо у листах Івана Огієнка упродовж виходу журналу. Виокремлюємо три етапи акцентування на ролі «Рідної мови»: потреба у такому журналі; важливість журналу; перетворення журналу в наукову інституцію для вивчення рідної мови. Водночас виявляємо, що у листах Івана Огієнка акцентування на ролі «Рідної мови» у розвитку української мови значною мірою пов’язано із приверненням уваги до важкого матеріального становища журналу.
Іван Огієнко починав видавати «Рідну мову» із усвідомлення потреби у такому журналі та переконання, що «добрий розвиток рідної мови багато залежить від відповідного наукового її вивчення та від постійної популяризації цього вивчення серед широкого громадянства», зважаючи на те, що «коли інші народи давно вже мають солідні журнали для вивчення своєї мови, ми їх зовсім не маємо» (лист С. Смаль-Стоцькому від 29 серпня 1932 р.). Він зауважує, що «на жаль, “Рідна мова” розвивається занадто слабенько… має так мало передплатників, що ледве животіємо» (лист І. Крип’якевичу від 7 серпня 1933 р.); зізнається, що «річний обов’язок на себе взяв [почавши видавати “Рідну мову”] і я дотримаю його. Продам, що в хаті маю, а таки рік потримаюся» (лист Й. Скрутнюв від 19 січня 1933 р.); сердечно просить «взяти ближче інтереси “Р[ідної] мови”… добре розумієте, як потрібний такий журнал. За один рік він таки немало зробив. І шкода буде, коли за браком коштів він мусить або завмерти, або чевріти» (лист Є. Пеленському від 28 грудня 1933 р.).
Водночас Іван Огієнко зосереджує увагу на важливості видання «Рідної мови», адже «стан культури літературної мови завжди свідчить про розвиток нації», «зо стану культури літературної мови завжди судять і про стан культури загальної. Нарід, що не має добре виробленої літературної мови, не може зватися правдиво культурним»; «Рідна мова» «служить своєму народові в його найціннішій ділянці – мові, здобула собі популярність серед цілого народу, де б він не пробував» (лист митрополиту Андрею Шептицькому від 3 травня 1934 р.); зазначає, що «біда… з “Рідною мовою”: матеріально стою так зле, як старець під церквою» (лист С. Шелухіну ід 4 квітня 1934 р.), «а між тим “Р[ідна] м[ова]” нам конечно потрібна й сумлінно виконує свої обов’язки» (лист К. Студинському від 29 вересня 1934 р.).
Акцентуючи на ролі «Рідної мови», Іван Огієнко зауважує про перетворення журналу на наукову інституцію для вивчення рідної мови. Пише, що «“Рідна мова” може вже сьогодні ствердити, що вона помалу перестає бути звичайним видавництвом, – вона спроквола перетворюється на вільну наукову інституцію для вивчення рідної мови. Численними листами день у день запитують нас про різні спірні чи неясні питання нашої мови найширші круги громадянства; автори питають нас про сумнівні випадки, а часом присилають і свої рукописи для виправлення мови»; «ми ще не маємо бодай “Вільного Інституту Мовознавства” – до його створення й провадить “Рідна мова” і по силах своїх заступає його» (лист митрополиту Андрею Шептицькому, наприкінці 1934 р.).
Закликаючи: «Дбаймо… про розвиток культури своєї літературної мови, цебто про душу й серце нашої нації» (лист митрополиту Андрею Шептицькому наприкінці 1934 р.), – акцентує на тому, що «національна культура, рідна мова і батьківська віра – це ті основні три стовпи, що на них тримається кожна народність», що «рідна мова в житті кожного народу – найсильніший чинник: на ній зростає духова культура» (лист митрополиту Андрею Шептицькому від 29 липня 1935 р.).
Отже, опрацювання листів Івана Огієнка виявило, що ролі «Рідної мови» у розвитку української мови зосереджено значну увагу упродовж виходу журналу. Виокремили три етапи акцентування на ролі «Рідної мови»: потреба у такому журналі; важливість журналу; перетворення журналу на наукову інституцію для вивчення рідної мови.

Maria Ripey,
ORCID https://orcid.org/0000-0001-6040-3539
Candidate of Philological Sciences,
Associate Professor of the Department of Media Rhetoric and Language Communication,
Faculty of Journalism,
Ivan Franko National University of Lviv,
Lviv, Ukraine
е-mail: maria-kr@ukr.net

The Role of the Journal «Ridna Mova»
in the Development of the Ukrainian Language
(Based on the Letters of Ivan Ogienko)

The role of the journal «Ridna Mova» in the development of the Ukrainian language is traced in the epistolary heritage of Ivan Ogienko. It is found that the role of «Ridna Mova» in the development of the Ukrainian language was focused on considerable attention throughout the publication of the journal. Three stages of emphasis on the role of «Ridna Mova» are distinguished: the need for such a journal; the importance of the journal; the transformation of the journal into a scientific institution for the study of the native language.
Keywords: journal «Ridna Mova», Ivan Ohienko, Ukrainian language, letters.