ДОКУМЕНТНІ РЕСУРСИ АРХІВУ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ У РЕКОНСТРУКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ГУМАНІТАРНИХ АКАДЕМІЧНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ ТА БОЛГАРІЇ (50-ті–60-ті рр. ХХ ст.)

ЗаявникІндиченко Ганна Володимирівна (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіДОКУМЕНТНІ РЕСУРСИ АРХІВУ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ У РЕКОНСТРУКЦІЇ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ГУМАНІТАРНИХ АКАДЕМІЧНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ ТА БОЛГАРІЇ (50-ті–60-ті рр. ХХ ст.)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

Архівний фонд НАН України являє собою сукупність цінних документів, які відтворюють різні аспекти розвитку української академічної науки. Особливу інформаційну цінність становлять ресурси Архіву Президії НАН України, з різнопланової діяльності як Академії наук в цілому, так і її установ.
Документні ресурси Архіву Президії НАН України активно розробляються Інститутом архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, який упродовж багатьох років друкує збірники документів і матеріалів з історії НАН України різних хронологічних періодів. Наразі колективом установи підготовлено та опубліковано наукові видання за цим напрямом, які хронологічно охоплюють період з 1918 по 1960 рр. Передусім, це збірники документів і матеріалів, а також наукові статті та розвідки з історії НАН України. У фундаментальних виданнях до наукового обігу вводяться також документи з міжнародного наукового співробітництва НАН України, проте, обмежений обсягом формат видань не дозволяє упорядникам повною мірою відобразити усі аспекти міжнародного наукового співробітництва Академії наук та її установ, адже цей аспект діяльності АН за своїм значенням та розлогою джерельною базою може бути предметом окремого наукового дослідження. Загалом, міжнародна діяльність АН та її установ знаходить своє відображення у виданнях, присвячених як загальній історії НАН України, так і її установ. І все ж Архівний фонд НАН України ще не повною мірою використовується дослідниками у відтворенні міжнародного наукового співробітництва НАН України. Цією науковою розвідкою ми ставимо за мету репрезентувати науковий потенціал Архіву Президії НАН України у реконструкції міжнародного наукового співробітництва між академічними гуманітарними установами України та Болгарії.
Документи з питань міжнародного наукового співробітництва, зокрема що висвітлюють співробітництво гуманітарних установ Академії наук УРСР (далі – АН УРСР) та Болгарської академії наук (далі – БАН), зберігаються в Архіві Президії НАН України, сформовано в опис «Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями», а також окремий документний масив за цим напрямом дослідження представлено у справах, оформлених у опис «Секретаріат», зокрема у протоколах Президії АН та матеріалах до них.
Інформація узагальнюючого характеру представлена в щорічних звітах та довідках АН з міжнародної діяльності (оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями). Так, з інформації АН УРСР про міжнародні наукові зв’язки у 1956 р. дізнаємося, що саме у цьому році розпочалися спільні археологічні розкопки учених України, Болгарії та Польщі на території України. Звіти про міжнародне співробітництво містять статистичні дані щодо кількості учених з Болгарії, які відвідували установи АН УРСР: упродовж 1957 р. – 41 особа, 1958 р. – 33, 1959 – 41, 1960 р. – 45. Важливе значення для розвитку двосторонньої академічної співпраці мав візит наприкінці 1958 р. до Києва делегації Президії БАН на чолі з віце-президентом БАН академіком С. Гановським. Ця інформація відклалася у довідці про міжнародне наукове співробітництво АН УРСР за 1958 р., направленої до РМ УРСР. Також з цієї довідки дослідник отримує інформацію про відрядження українських учених-гуманітаріїв до Болгарії, зокрема у справі виявлення архівних матеріалів щодо українсько-болгарських літературних зв’язків, а також антифашистської боротьби болгарського народу в роки Другої світової війни. Про співпрацю в галузі археології свідчить інформація зі звіту про міжнародні наукові зв’язки за 1960 р., коли болгарські археологи І. Чангова та В. Мавродінова побували в Інституті археології АН УРСР, де ознайомились з рядом дослідницьких робіт. Болгарський економіст В. Димитров в Інституті економіки АН УРСР ознайомився з роботами в галузі продуктивності праці в сільському господарстві УРСР.
Співпраця зі слов’янськими науковими установами розглядалася науково-дослідними інститутами Відділу суспільних наук АН УРСР як пріоритетна. Вона була необхідна для виконання планових наукових тем. Цінним джерелом в цьому відношенні є плани заходів українських академічних установ по здійсненню міжнародних наукових зв’язків (оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями, спр. 79). Аналіз цього виду документів, дозволяє зробити висновок, що наукові відрядження, обмін науковою інформацією, літературою, періодичними виданнями та бібліографічними відомостями, українські та болгарські вчені використовували для опрацювання широкої наукової тематики: вивчення матеріалів, пов’язаних з перебуванням Лесі Українки в Болгарії (Інститут суспільних наук АН УРСР), вивчення закономірностей економічного розвитку (Інститут економіки АН УРСР, Інститут економіки БАН), дослідження українсько-болгарських зв’язків періоду богомильства, українсько-болгарських культурних зв’язків, боротьби двох народів проти турецького поневолення, дослідження болгарських поселень в Україні, боротьби проти фашистських загарбників (Інститут історії АН УРСР, Інститут історії БАН), дослідження палеолітичних пам’яток та ранньоземлеробських племен, вивчення античних пам’яток, болгарських, салтівських і слов’янських пам’яток VІІ–X ст. (Інститут археології АН УРСР, Інститут археології БАН), дослідження українсько-болгарських літературних зв’язків, М. Драгоманов і болгарська література, українська радянська література в перекладах та відгуках Болгарії, українсько-болгарські літературні та культурні взаємини у ХІ–ХVІІІ ст. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, Інститут болгарської літератури БАН, Софійський державний університет, Інститут болгарської історії), вивчення музичного та словесного фольклору українців і болгар, взаємозв’язку в культурі та побуті двох народів (Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, інститути музики і етнографії БАН), пам’ятки середньовічного болгарського права (Сектор держави та права АН УРСР, Інститут права БАН), обмін науковою інформацією про методи побудови експозицій та способи демонстрування етнографічних матеріалів, взаємозв’язки в галузі матеріальної та духовної культури двох народів та між українським та болгарським мистецтвом (Музей етнографії та художнього промислу АН УРСР, Етнографічний музей БАН, Інститут мистецтвознавства БАН).
У спр. 227 (оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями), представлена інформація про міжнародні зв’язки українських академічних установ за 1961–1962 р. Довідка Інституту історії АН УРСР розкриває аспекти співпраці з болгарськими істориками: публікація наукових статей співробітників інституту у болгарських наукових виданнях, обопільне ознайомлення з планами дослідних робіт, результатами наукових досліджень, обмін думками і консультації з різних питань історичної науки тощо. Довідка Сектору держави та права АН УРСР від 12 листопада 1962 р. містить інформацію про налагодження співпраці із Інститутом права БАН. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР в цей час активно готувався до V Міжнародного з’їзду славістів у Софії. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка приймав у 1962 р. співробітника Інституту болгарської літератури БАН Д. Лекова, який ознайомлювався з архівом Марка Вовчка. Поміж видань, присвячених питанням болгарської літератури, які вийшли друком у 1963 р., необхідно згадати праці О. В. Шпильової «Головні етапи українсько-болгарських літературних зв’язків XIX–XX ст.», «Т. Г. Шевченко і болгарська література». З довідки Державної публічної бібліотеки УРСР (далі – ДПБ) від 13 жовтня 1962 р. дізнаємося, що з бібліотеками Болгарії було налагоджено книгообмін, який постійно розширювався. Поміж заходів, проведених ДПБ УРСР у 1962 р., слід відзначити вечір українсько-болгарської дружби, присвячений дню болгарської культури та слов’янської письменності.
Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР розгорнув роботу по створенню перекладних двомовних словників; для виконання ціє роботи необхідним було ознайомитися з матеріалами, наявними в наукових установах слов’янських країн, у т. ч. Болгарії та налагодити тісну співпрацю з ученими слов’янських країн. Саме про відрядження провідних учених установи до слов’янських країн йдеться у листі дирекції цієї установи до сектору міжнародних зв’язків із зарубіжнимфи організаціями АН УРСР від 24 березня 1961 р. (спр. 142, оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями).
Особливу інформаційну цінність становлять справи, в яких оформлено документи про виїзд українських учених до Болгарії. Так, з документів спр. 255 (оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями), можна отримати ґрунтовну інформацію про підготовку АН до Міжнародного з’їзду славістів, який відбувся у 1963 р. в м. Софії. Тут міститься клопотання Президії АН УРСР до РМ УРСР щодо проведення у м. Києві в 1962 р. наради Міжнародного комітету славістів, проведення якої мало сприяти вирішенню питання про представлення України у цій організації, активізації розвитку славітики у республіці та посиленню зв’язків укранських науковців із зарубіжними вченими-славістами. Поміж інших документів – засвідчена копія постанови Президії АН УРСР від 11 травня 1962 р. про підготовку до V Міжнародного з’їзду славістів, якою низку академічних установ зобов’язали включити доповіді співробітників до цього з’їзду до плану науково-дослідних робіт установ на 1962 р. та до видавничого плану на 1963 р. Видавництво АН УРСР зобов’язали опублікувати 5 збірників праць з питань славістики. Іншими пунктами цієї постанови вирішувалися науково-організаційні та організаційні питання, спрямовані на покращення роботи Українського комітету славістів. Для відтворення різних аспектів підготовки та участі українських учених у V Міжнародному з’їзді славістів стануть у нагоді переліки їхніх доповідей для виголошення на з’їзді та списки делегатів від АН УРСР, які також відклалися у справі.
У довідці Інституту історії АН УРСР, яка міститься у спр. 362 (оп. Відділ наукових зв’язків із зарубіжними організаціями), деталізовано викладено напрями співпраці цієї академічної установи з Інститутом історії БАН. З документа дізнаємося про історію встановлення та розвитку зв’язків з болгарськими ученими. Поштовхом до активізації двосторонньої співпраці в галузі історії став візит делегації учених БАН до Інститут історії АН УРСР у 1961 р. у складі: чл.-кор. БАН А. Бурмова, заступника директора Інституту історії БАН проф. Х. Хрістова, наукового секретаря редакції журналу «Исторически преглед» Н. Тодорова. Неоднарозово Болгарію відвідували і українські історики – І. М. Кулинич, В. А. Жебокрицький, П. С. Сохань, П. М. Калениченко, які займалися вивченням різних аспектів історії Болгарії та українсько-болгарських зв’язків. Співпраця з болгарськими вченими, робота в архівах та бібліотеках цієї країни, дозволили українським історикам підготувати та опублікувати чимало наукових праць та розвідок з історії Болгарії та українсько-болгарських зв’язків. Серед інших напрямів співпраці – багаторічний книгообмін, підготовка Інститутом історії АН УРСР учених-болгаристів, обопільне рецензування наукових праць тощо.
Протоколи засідань Президії АН УРСР дають уявлення про рішення, які приймалися керівним органом Академії щодо співпраці з Болгарською академією наук. Такою є постанова Президії АН УРСР від 26 квітня 1958 р., якою зобов’язали директорів усіх установ АН УРСР та бюро Відділів наук АН УРСР до 25 травня 1959 р. підготувати пропозиції щодо наукової тематики, за якою доцільно встановити наукове співробітництво з БАН. Для погодження програми співробітництва ухвалили вважати за доцільне відрядити у червні-липні до Болгарії двох представників АН УРСР (спр. 808, оп. «Секретаріат»). З цієї ж справи отримуємо інформацію про телеграму від БАН, яка надійшла до Президії АН УРСР про обрання Президента АН УРСР акад. О. В. Палладіна почесним членом цієї академії.
Підсумовуючи, зазначимо, що документі ресурси Архіву Президії НАН України є ґрунтовним джерелом для вивчення українсько-болгарського співробітництва в гуманітарній сфері, активізація якого припадає на середину 50-х – 60-ті роки ХХ ст. Форми та напрями співпраці постійно урізноманітнювалися, набували нових обрисів. Документи свідчать, що в двосторонньому співробітництві були зацікавлені як українські, так і болгарські вчені-гуманітарії. Результати співробітництва знайшли свій безпосередній вияв в наукових дослідження та численних фундаментальних виданнях з історії та культури України та Болгарії, археологічних та етнографічних експедиціях, наукових заходах, книгообміні тощо.