До історії першої літньої математичної школи в Каневі (за документами архіву академіка Ю. О. Митропольського)

ЗаявникШаповал Андрій Іванович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіДо історії першої літньої математичної школи в Каневі (за документами архіву академіка Ю. О. Митропольського)
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

До столітнього ювілею українського математика, академіка Національної академії наук України (1961) і Російської академії наук (1984), Заслуженого діяча науки України (1967), лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1996), Героя України (2007) Юрія Олексійовича Митропольського (1917–2008) в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського проводиться робота з наукового опрацювання особового архівного фонду видатного вченого (№ 125).
Протягом 1958–1988 рр. Ю. О. Митропольський очолював Інститут математики АН УРСР. За ініціативою вченого під егідою Інституту математики АН УРСР у 1963 р. було проведено літню математичну наукову школу в Каневі. Серед матеріалів архівного фонду Ю. О. Митропольського відклалися документи, які висвітлюють роботу першої на терені колишнього СРСР літньої математичної школи та розкривають роль вченого в її організації та проведенні.
Докладну статтю про роботу літньої математичної школи в Каневі, яку підготували Ю. О. Митропольський і доктор фізико-математичних наук Ю. Ю. Трохимчук (директор літньої математичної школи), у 1964 р. було опубліковано в журналі «Успехи математических наук» (Т. ХІХ, вип. 1). Машинопис цієї статті – «Літня математична школа в м. Каневі» – зберігається у фонді. Того ж 1964 р. журнал «Наука і життя» (№ 3) надрукував замітку Ю. О. Митропольського «Математична школа в Каневі». Однак документи, які відклалися в архіві вченого, містять більш широку інформацію про хід літньої математичної школи в Каневі та її учасників.
В особовому архівному фонді академіка НАН України Ю. О. Митропольського зберігається текст виступу, проголошеного вченим під час відкриття школи 17 червня. У своїй промові Ю. О. Митропольський акцентував увагу на тому, що швидкі темпи розвитку математичних наук гостро поставили питання про підготовку кадрів вищої кваліфікації в сфері математики, а заняття протягом місяця в літній школі давали можливість молодим фахівцям ознайомитися з найбільш актуальними математичними проблемами. Канів не випадково було обрано місцем проведення першої літньої математичної школи, адже з ним пов’язані імена двох видатних українців – Т. Г. Шевченка та його доброго товариша, вченого-математика М. В. Остроградського, – які, як зауважив Ю. О. Митропольський, багато зробили для розвитку свободи і математичної думки. У місті було створено всі умови для плідної й творчої роботи учасників школи, яких було розміщено в новому на той час готелі «Тарасова Гора», розташованому на березі Дніпра недалеко від могили Кобзарю.
Серед документів фонду містяться списки та анкети лекторів і слухачів літньої математичної школи в Каневі, перелік спецкурсів, які були прочитані під час роботи школи та розклад занять, що дають уявлення про склад учасників школи та особливості її роботи.
Для читання спецкурсів з актуальних питань функціонального аналізу, диференціальних рівнянь, геометрії й топології, а також прикладної математики та теоретичної фізики у літній математичній школі в Каневі були залучені провідні вітчизняні математики: академік АН УРСР і АН СРСР М. М. Боголюбов (Москва), члени-кореспонденти АН УРСР М. Г. Крейн (Одеса) і В. О. Марченко (Харків), доктори фізико-математичних наук, професори М. Й. Вишик (Москва), А. Д. Мишкіс (Харків), О. О. Ладиженська (Ленінград), О. А. Олейник (Москва), М. М. Постніков (Москва), І. Т. Тодоров (Дубна). Крім лекцій, М. М. Боголюбовим, Б. Б. Венковим, М. Г. Крейном, О. О. Ладиженською, І. Т. Тодоровим проводилися семінарські заняття, а вечорами усіма лекторами давалися консультації слухачам, під час яких обговорювалися актуальні математичні проблеми. На відміну від літніх шкіл, що тоді проводилися в Італії, Франції та Англії, де, як правило, протягом дев’яти днів читалися лекції, присвячені лише якійсь одній спеціальності, заняття в літній математичній школі в Каневі проводилися за досить широкою програмою протягом місяця.
Постійними слухачами літньої математичної школи в Каневі були сорок вісім молодих учених, з яких двадцять п’ять вже мали кандидатську ступінь, інші працювали на посадах молодшого наукового співробітника в математичних інститутах або асистента у вишах чи навчалися в аспірантурі. До складу слухачів школи були запрошені не тільки українські науковці, а й вчені з інших республік СРСР, які представляли наступні наукові центри: Інститут математики АН УРСР – 17 чол., Інститут фізики АН УРСР – 1 чол. (Київ); Фізико-технічний інститут низьких температур АН УРСР – 5 чол., Харківський державний університет – 2 чол. (Харків); Львівський державний університет – 4 чол. (Львів); Одеський інженерно-будівний інститут – 1 чол. (Одеса); Інститут математики та Обчислювальний центр АН БРСР – 2 чол. (Мінськ); Московський державний університет – 2 чол. (Москва); Ленінградське відділення математичного інституту АН СРСР – 1 чол., Ленінградський державний університет – 1 чол. (Ленінград); Обчислювальний центр Латвійського державного університету – 1 чол. (Рига); Азербайджанський державний університет – 3 чол. (Баку); Інститут математики АН ГРСР – 1 чол. (Тбілісі); Інститут математики АН УзРСР – 1 чол. (Ташкент); Єреванський фізичний інститут – 3 чол. (Єреван). Крім того, літню математичну школу в Каневі епізодично відвідували ряд математиків Києва та Харкова. Деякі зі слухачів були запрошені до школи з урахуванням побажань лекторів.
За кожним лектором закріплювалася група з двох-трьох слухачів, які ретельно конспектували лекції викладача. За час роботи школи спільними зусиллями учасників школи для друку були підготовлені лекції з дев’яти спецкурсів загальним обсягом шістсот машинописних сторінок.
У фонді відклалися документи, які Ю. О. Митропольський підготував за підсумками роботи літньої математичної школи в Каневі – це доповідна записка вченого президенту АН УРСР Б. Є. Патону від 20 липня 1963 р. та його доповідь «Наукове спілкування вчених – необхідна умова розвитку сучасної науки», з якою Ю. О. Митропольський виступив на засіданні Президії АН УРСР. У них зазначалося, що перший досвід проведення літньої математичної наукової школи виявився вдалим, адже молодим ученим вдалося швидко увійти в коло найбільш актуальних проблем сучасної науки завдяки тому, що під час роботи школи були створені сприятливі умови для тривалого невимушеного спілкування між провідними науковцями та молоддю. Оскільки цей захід зацікавив ряд математичних центрів країни, Ю. О. Митропольський запропонував Президії АН УРСР видати лекції, підготовлені під час роботи літньої математичної школи в Каневі, а наступну літню наукову школу провести на базі Інституту фізики АН УРСР в Кацивелі (Крим). Варто додати, що з того часу літні наукові школи проводилися регулярно й здебільшого у Кацивелі.
В особовому архівному фонді вченого також зберігаються «Спогади про академіка Миколу Миколайовича Боголюбова одного з перших його учнів Ю. О. Митропольського», у яких, крім іншого, висвітлено участь М. М. Боголюбова у роботі літньої математичної школи в Каневі. Видатний математик був одним із засновників наукової школи з нелінійної механіки і, як зауважив Ю. О. Митропольський у своїх мемуарах, особливо істотним внеском у розвиток нелінійної механіки стала доповідь М. М. Боголюбова, яку він виголосив у 1963 р. для слухачів школи, де вчений запропонував новий метод у нелінійній механіці – метод прискореної збіжності. Згодом ця ідея була розвинута М. М. Боголюбовим, Ю. О. Митропольськиим і А. М. Самойленком у монографії «Метод прискореної збіжності у нелінійній механіці» (1969).
Лекції М. М. Боголюбова у Каневі відвідували як слухачі, так й викладачі літньої математичної школи, й цілком закономірним є те, що у майбутньому значна частина її учасників стали членами академій. Так, зі складу лекторів школи В. О. Марченко став академіком НАН України (1969) і РАН (1987), академіками РАН – О. О. Ладиженська (1990) та О. А. Олейник (1991). А зі складу слухачів літньої математичної школи у Каневі двадцять п’ять науковців захистили докторські дисертації та дванадцять стали членами академій, у тому числі академіками НАН України – Л. А. Пастур (1990), А. М. Самойленко (1995), Є. Я. Хруслов (2003), О. М. Шарковський (2006), І. Р. Юхновський (1982), й членами-кореспондентами НАН України – М. Л. Горбачук (2000), В. К. Задірака (2006), В. І. Фущич (1988), збагативши своїми видатними здобутками вітчизняну та світову науку.