До питання вивчення епістолярної спадщини В. І. Вернадського як джерела дослідження історії вітчизняної науки

ЗаявникКурас Дмитро Іванович (Україна)
ФорумМіжнародна наукова конференція «Бібліотека. Наука. Комунікація: формування національного інформаційного простору»
Захід• Семінар: Архівна спадщина в інформаційному просторі: традиції, інновації, перспективи
Назва доповідіДо питання вивчення епістолярної спадщини В. І. Вернадського як джерела дослідження історії вітчизняної науки
Інформація про співдоповідачів
Презентаціяне завантажено
Статтяне завантажено


Тези доповіді

До питання вивчення епістолярної спадщини В. І. Вернадського як джерела дослідження історії вітчизняної науки

Одним з чільних напрямів розвитку сучасного гуманітарного і, зокрема історичного знання, є тенденція до персоналізації досліджень. У даному контексті стрімко актуалізуються наукові розвідки, пов’язані з відкриттям та вивченням архівів, що надає дослідженням не тільки новизни та об’єктивності, але й можливість подивитися на тенденції і напрями розвитку під іншим кутом зору. В цьому контексті окрема увага приділяється епістолярній спадщині як складовій формування джерельної бази для подальшого розширення наукового пошуку. Дану тезу цілком можна застосувати і до вивчення життєвого шляху такої непересічної особистості в історії вітчизняної науки як Володимир Іванович Вернадський. Принципово важливим аспектом тут є те, що дослідження його епістолярія відкриває нам нові можливості для більш глибокого розкриття його наукових інтересів, а також вивчення раніше невідомих фактів особистого життя, суспільно-політичної та організаційної діяльності. Беручи до розгляду проблему епістолярної спадщини В. І. Вернадського, слід зазначити, що в контексті академічного проекту, присвяченого 150-річчю від його дня народження «Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського», Інститутом архівознавства НБУВ вже багато років ведеться кропітка робота по підготовці та виданню листування В. І. Вернадського. Дана розвідка є складовою цієї комплексної праці по підготовці до видання чергового тому серії.
Об’єктом дослідження виступає листування В. І. Вернадського з його колегами із Імператорського Новоросійського університету (нині - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), яке раніше не вводилося до наукового обігу. Загалом цей масив документів включає листи співробітників університету, які працювали там у різні роки (Д. К. Добросердов, М. М. Зеленецький, А. К. Медведєв, В. М. Нечаєв, Р. О. Прендель, В. А. Ротерт, Г. І. Танфільєв, Є. М. Щепкін). Враховуючи обмежений обсяг даної роботи, а також критерії обсягу листів та їхньої інформативності, доцільно буде зупинитися на листуванні тільки з двома кореспондентами – біохіміком Медведєвим Анатолієм Костянтиновичем та мінералогом і кристалографом Пренделем Ромулом Олександровичем.
З А. К. Медведєвим В. І. Вернадського пов’язують не тільки наукові інтереси, але й особисті дружні стосунки, які сформувалися ще у студентські роки. У 1895 р. А. К. Медведєв отримав місце прозектора при кафедрі фізіології тварин Імператорського Новоросійського університету і працював там на посадах приват-доцента і професора аж до еміграції у 1920 р. Р. О. Прендель народився і навчався в Одесі, однак магістерську дисертацію з мінералогії та геології захищав у Санкт-Петербурзькому університеті (1887). Працював професором Імператорського Новоросійського університету до своєї смерті у 1904 р.
Отже, основною метою даної розвідки варто визначити проведення проблемно-структурного аналізу листування В. І. Вернадського з А. К. Медведєвим і Р. О. Пренделем як джерела для подальшого вивчення історії вітчизняної науки.
Для загальної характеристики необхідно визначити, що неопубліковане листування з А. К. Медведєвим, яке береться до розгляду, налічує 7 листів на 15 аркушах. Автором є А. К. Медведєв, адресатом - В. І. Вернадський. Листи направлені з Одеси і датуються між груднем 1896 р. та груднем 1910 р. Листування з Р. О. Перенделем налічує 24 листа на 74 аркушах. Автором є Р. О. Прендель, адресатом - В. І. Вернадський. Листи направлені з Одеси і датуються між жовтнем 1893 р. та січнем 1904 р. Оригінали листів зберігаються: АРАН, ф. 518, оп. 3, спр. 1049 (листи А. К. Медведєва); АРАН, ф. 518, оп. 3, спр. 1321 (листи Р. О. Пренделя).
Розглядаючи питання визначення головних проблем, поставлених в листуванні авторів з В. І. Вернадським, варто виділити декілька змістовних груп: наукова діяльність, робота Імператорського Новоросійського університету та пов’язані з цим питання, особисті стосунки кореспондентів. Отже, першою групою виділяються різнопланові аспекти суто наукової діяльності. Тут переважають листи Р. О. Пренделя, так як А. К. Медведєв наукові питання серед листів, взятих до розгляду, фактично не підіймав. Так в листах Р. О. Пренделя відбувався обмін думками щодо наукових досліджень у галузі мінералогії, кристалографії та метеоритики (листи від 25 лютого 1894 р., 20 квітня 1894 р., 23 січня 1895 р., 19 березня 1897 р., 17 січня 1904 р. та ін.).
В тому числі варто було б підкреслити широку обізнаність авторів в актуальних, на той час, тенденціях розвитку світової науки і тісний зв’язок з провідними науковцями і науковими виданнями Європи і Америки. Часто темою для обговорення були, з одного боку, питання новітніх публікацій закордонних авторів, а з іншого - видання в іноземних наукових часописах власних праць. Такі моменти є і у листі А. К. Медведєва (від 16 грудня 1896 р.) і у листах Р. О. Пренделя (від 20 квітня 1894 р. та від 7 березня 1895 р.). Разом з цим не варто забувати і той факт, що у більшості листів Р. О. Пренделя і у деяких листах А. К. Медведєва є й позиції щодо вітчизняних наукових видань.
Разом з цим в частині листування, присвяченій науковим проблемам, важливе місце займають питання наукових з’їздів і зібрань. Зважаючи на те, що на той час це була одна з основних форм комунікації науковців у певних галузях знань, важко переоцінити їхнє місце в розвитку наукової думки. Дана інформація зустрічається як в листі А. К. Медведєва (від 7 січня 1904 р.), так і у листах Р. О. Пренделя (від 17 жовтня 1893 р., 20 квітня 1894 р., 19 березня 1897 р. та ін.).
До цієї ж групи необхідно віднести й цілу низку окремо взятих питань, так чи інакше пов’язаних з науковою діяльністю. Так, наприклад, Р. О. Прендель в своєму листі від 30 листопада 1893 р. висував цікаві пропозиції щодо класифікації наукових видань: «Говоря вообще, мне кажется, что удобнее было бы в промежуток между съездами заняться составлением резюме по всем вышедшим работам по кристаллографии, разгруппировав их в определенной системе, как это, напр[имер], делается метеорологической комиссией Britisch Association, которая к каждому Съезду готовит обзор успехов по подведомственному ей отделу». Тут же варто було б сказати і про обмін думками щодо власних наукових видань і публікацій авторів (лист А. К. Медведєва від 29 травня 1903 р., лист Р. О. Пренделя від 3 лютого 1894 р.). Обговорювалися також питання рецензування робіт інших авторів (листи Р. О. Пренделя від 8 травня 1895 р. та від 8 березня 1903 р.).
Другою групою є та частина листування, яка присвячена діяльності Імператорського Новоросійського університету. Тут більше інформації можна зустріти в листах А. К. Медведєва. Це питання піднімається в двох його листах від 19 травня 1902 р. та від 29 травня 1903 р. Автор надав більшу частину уваги проблемі реорганізації університету, зокрема, тій її частині, яка регулює принципи комплектації педагогічного персоналу: «На основании одного из последних циркуляров Ванковского как ты знаешь, факультеты будут пополнять свои личные составы путем конкурсов, но, к сожалению, у нас была получена бумага, разъясняющая, что на медицинский факультет нашего университета эта мера будет распространена только когда он будет вполне сформирован, т. е. через 2 года».
З цією ж проблемою кореспондується підняте Р. О. Пренделем в листі від 17 жовтня 1893 р. питання щодо рівня наукової підготовки викладачів університету та матеріально-технічного забезпечення досліджень: «Я здесь, положительно, коснею и не вижу около себя ни единого человека, с которым мог бы поделиться мыслями. Обстановка Кабинета [Мінералогічний кабінет Імператорського Новоросійського університету] довольно мизерная и средства, отпускаемые министерством, самые скудные».
Варто звернути увагу на те, що в епістолярній спадщині В. І. Вернадського доволі часто зустрічаються питання, присвячені як організації діяльності вищих навчальних закладів, так і організації науки в цілому. Тим більш у багатьох випадках ці проблеми є органічно поєднаними, так як і сам В. І. Вернадський і його однодумці дотримувалися тієї позиції, що університети мають бути не суто навчальними, а насамперед, науковими центрами. Тому якісний склад викладачів був принципово важливим і сам В. І. Вернадський активно переймався підготовкою та збереженням наукових кадрів. Яскравим прикладом є його лист до П. М. Врангеля, датований жовтнем 1920 р., в якому В. І. Вернадський, перебуваючи на посаді ректора Таврійського університету, висував клопотання про відкликання з діючої армії двох талановитих молодих вчених. Він пише: «Такие люди появляются очень редко, и необходимо употреблять все усилия для того, чтобы дать им возможность выявить в жизни сосредоточенные в них дарования».
Ще одним прикладом ділового спілкування є листи А. К. Медведєва, де він клопоче до В. І. Вернадського про сприяння у вирішенні переводу студентів з Одеси до Московського університету (листи від 11 вересня 1901 р та від 11 грудня 1910 р.).
Третьою групою варто виділити питання, пов’язані з особистим спілкуванням між кореспондентами. Сюди можна віднести сюжети з обговоренням родинних справ. Наприклад, А. К. Медведєв (лист від 29 травня 1903 р.) і Р. О. Прендель (лист від 17 жовтня 1893 р.) сповіщали В. І. Вернадського про народження своїх дітей; А. К. Медведєв окремим листом висловлював свої співчуття з приводу смерті матері В. І. Вернадського (лист від 6 грудня 1898 р.); Р. О. Прендель жалівся щодо своїх негараздів із здоров’ям (лист від 17 квітня 1895 р. та ін.).
Розглянувши листи А. К. Медведєва та Р. О. Пренделя до В. І. Вернадського можна говорити про те, що дані документи відкривають нові аспекти особистості як самого В. І. Вернадського, так і його кореспондентів. Разом з цим подається нова інформація, здатна розширити джерельну базу дослідження тенденцій розвитку природничого циклу у вітчизняній науці.